ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/14990/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Ігнатенко О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Столиця" (далі - Товариство)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2015
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015
у справі № 826/15351/14
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Ніколаєва О.С.,
відповідача - Перепелюка О.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2014 № 0003432203 та № 0003442203.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015, у позові відмовлено з посиланням на незаконне відображення платником у податковому обліку номінально оформлених господарських операцій, які не опосередковувалися реальним виконанням.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що висновок судів про безтоварність спірних операцій з поставки послуг позивачеві не ґрунтується на належних доказах, тоді як подані позивачем первинні документи відображають реальні факти фінансово-господарської діяльності позивача та спірних контрагентів у процесі поставки послуг позивачеві.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішні конструкції комплекс сервіс» за жовтень 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Мегабуд компани» за листопад 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал Торг» за листопад 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Велторг» за грудень 2013 року. Результати перевірки висвітлені в акті від 23.04.2014 № 1653/26-56-22-03-09/32420423.
Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції з поставки позивачеві послуг по обслуговуванню спеціальних рекламних конструкцій у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішні конструкції комплекс сервіс», з товариством з обмеженою відповідальністю «Мегабуд компани» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Велторг» фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.
Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що названі контрагенти не перебувають за податковою адресою, що унеможливлює проведення їх зустрічних перевірок, не мають у штаті достатньої кількості працівників, а також основних фондів, транспортних засобів для виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, а представлені Товариством первинні документи (зокрема, акти виконаних робіт) не містять необхідних відомостей щодо обсягу, порядку, термінів проведення обслуговування рекламних конструкцій, фактичного місця виконання робіт, а тому не можуть слугувати належною підставою для формування у податковому обліку позивача витрат та податкового кредиту з ПДВ за розглядуваними операціями.
На підставі цього Інспекцією прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0003432203, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 296 967 грн. за основним платежем із застосуванням 648 484 грн. штрафних санкцій;
податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0003442203 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 588 195 грн. за основним платежем та 294 098 грн. за штрафними санкціями.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Сервіси для юристів