Постанова ВАСУ від 03.03.2026 року у справі №640/16137/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року

м. Київ

справа №640/16137/20

адміністративне провадження № К/990/3245/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року (колегія у складі суддів: Сорочко О.Є., Коротких А.Ю., Чаку Є.В.)

у справі №640/16137/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 1368101-1305 від 26 квітня 2017 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 66729,71 гривень;

- № 21028-1305-2652 від 27 березня 2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірі 66729,71 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником виробничого приміщення у м. Києві, однак не є власником землі, на якій воно розташоване. За даними Державного земельного кадастру право власності чи користування земельною ділянкою за ним не зареєстровано. Позивач зазначає, що попередній власник приміщення не мав права на земельну ділянку, а відтак таке право не перейшло до нього.

Крім того, позивач понад десять років перебуває на спрощеній системі оподаткування та вважає, що відповідно до Податкового кодексу України звільнений від сплати земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ним у господарській діяльності.

Позивач також зазначив, що частини спірної земельної ділянки фактично використовуються іншими особами без його згоди, а технічний звіт щодо встановлення меж землекористування не є правовстановлюючим документом та не може бути підставою для нарахування податку.

Додатково позивач посилався на наявність судових рішень та рішень контролюючого органу в аналогічних правовідносинах, якими попередні податкові повідомлення-рішення щодо нього були визнані незаконними та скасовані.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 18 вересня 2025 року позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2017 року № 1368101-1305 та від 27 березня 2018 року № 21028-1305-2652.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, а тільки запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Виключною умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Разом з тим, можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Суд вважає, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

В той же час, суд вказав на те, що з прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень неможливо встановити показники, що враховувалися при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання із земельного податку за 2017 та 2018 роки.