ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2026 року
м. Київ
справа №140/3465/23
адміністративне провадження № К/990/11675/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 (суддя - Андрусенко О. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 (колегія суддів у складі: Мікули О. І., Ільчишин Н. В., Коваля Р. Й.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII, з урахуванням пільгової вислуги років понад 10 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.07.2022 № 591-ОС позивача, звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 06.07.2022 № 585-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу): один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), виключено зі списків особового складу частини. Загальна вислуга років позивача на момент звільнення склала 18 років 02 місяці 08 днів (календарна військова - 13 років 11 місяців 10 днів; пільгова - 04 роки 02 місяці 28 днів), проте, незважаючи на загальну вислугу років, йому не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначає, що у серпні 2022 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, однак листом від 10.09.2022 відповідач у задоволенні указаної заяви відмовив.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та зазначає, що він як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за наявності вислуги років 18 років 02 місяці 10 дні, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.07.2022 № 591-ОС «Про особовий склад» майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) з персоналу, звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 06.07.2022 № 585-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу): один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, без права носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до указаного наказу вислуга років позивача станом на 08.07.2022 становить: календарна військова - 13 років 11 місяців 10 днів; пільгова - 04 роки 02 місяці 28 днів; всього - 18 років 02 місяці 08 днів. Також із даного наказу убачається, що при звільненні зі служби ОСОБА_1 не було виплачено одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
11.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив видати наказ про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Листом від 10.09.2022 № 11/Я-177-5601 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки розмір допомоги при звільненні за підставами згідно підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статі 26 Закону № 2232-XII не визначений.
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, такі військовослужбовці мають право на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах). Розмір вказаної одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Суд першої інстанції указав, що право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення виникає у військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я або у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років (абзац перший пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ ). У той же час, у ході розгляду цієї справи суд установив, що позивача звільнено зі служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу): один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Як наслідок, з урахуванням причин, що слугували звільненню позивача з військової служби, в останнього відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення (щодо якої, власне, був заявлений цей позов) за кожен повний календарний рік служби.
Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки позивач є військовослужбовцем, звільненим з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, прямо передбаченої підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, має вислугу років, що перевищує 10 років, тому він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів