ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/62148/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,
за участю представника відповідача Фокіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерський дом" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 по справі № 826/6413/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерський дом"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариством до суду заявлено позов про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 03.12.2012 № 0000842201, яким позивачу визначено збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 18 646,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,50 грн. та № 0001192202, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "штраф у сфері ЗЕД" у розмірі 9 733 160,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012, за результатами якої оформлено акт від 15.11.2012 № 7626/22-417/34354646 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, у тому числі:
п. 4.1 ст. 4 та п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, що полягало в отриманні позивачем на власний розрахунковий рахунок коштів по брокерських (комісійних) договорах від фізичних та юридичних осіб для здійснення операцій з придбання цінних паперів, при цьому, частина зазначених коштів не перераховувались в подальшому власникам цінних паперів, а отже отримані грошові кошти фактично є власністю Товариства, тобто валовим доходом, який позивачем не оприбутковано, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 18 646,00 грн.;
п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15/93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме, здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів (акцій) з підприємствами-нерезидентами (Кіпр) на загальну суму 9 733 160,00 грн. без отримання ліцензії НБУ.
У цій справі, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про правомірність визначення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, з огляду на те, що отримані грошові кошти по брокерських (комісійних) договорах, які не були перераховані власникам цінних паперів, є валовим доходом позивача. Також суди зазначили, що ТОВ "Брокерський дом" укладаючи договори купівлі - продажу цінних паперів від 21.10.2010, від 10.11.2010 та від 03.12.2010 з нерезидентами фактично не мав Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки, у зв'язку зі зміною назви з ТОВ "СПЕЦІАЛІСТ ЦІННІ ПАПЕРИ" на ТОВ "Брокерський дом", зміни до Генеральної ліцензії були внесені лише 17.12.2010 з зазначенням, що зміни починають діяти з дати їх внесення, а отже на момент укладення вказаних договорів позивач мав Генеральну ліцензію видану ТОВ "СПЕЦІАЛІСТ ЦІННІ ПАПЕРИ", а не ТОВ "Брокерський дом".
Проте з таким висновком судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Так, згідно з ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15/93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ № 15-93) Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.
Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету КМУ № 15-93 та ст. 2.1 Наказу ДПА України № 542 від 04.10.99 "Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" за здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що погребують одержання ліцензії Національного Банка України згідно з п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", без одержання індивідуальної ліцензії Національного Банку України тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного Банка України на день здійснення таких операцій.
Крім того, п. 2 ст. 16 Декрету КМУ № 15-93 визначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Таким чином, повноважним органом, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету КМУ№ 15-93 є саме Національний банк України (підпорядкованими йому установами), застосування ж штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 2 ст. 16 вказаного Декрету, органами податкової служби не передбачено.
Вказаний висновок цілком узгоджується із практикою Верховного Суду України у справі № 21-904а11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Інтеройл" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Сервіси для юристів