ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/46405/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Забізгайла Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держземагентства у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання протиправними дій щодо вимагання у нього додаткових документів за його клопотанням від 25.03.2014 року, які не передбачені статтею. 123 Земельного кодексу України, та зобов'язання відповідача розглянути його клопотання від 25.03.2014 та прийняти рішення згідно з чинним законодавством.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови Головного управління Держземагентства у Житомирській області у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 340 га на території Соловіївської сільської ради Брусилівського району для ведення фермерського господарства з мотивів ненадання позивачем документів, передбачених статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як такої, що не відповідає вимогам статті 123 Земельного кодексу України в частині заборони вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року, позов задоволено:
визнано протиправними дії Головного управління Держземагентства у Житомирській області щодо вимагання у ОСОБА_2 документів, які не передбачені статтею 123 Земельного кодексу України за його клопотанням від 25.03.2014; зобов'язано Головне управління Держземагентства у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
У поданій касаційній скарзі Головне управління Держземагентства у Житомирській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.03.2014 позивач звернувся до Головного управління Держземагенства в Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 340 га із земель запасу та резерву на території Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства.
Листом від 07.04.2014 №19-6-0.21-1988/2-14 Головне управління Держземагентства в Житомирській області повідомило позивача про необхідність додаткового надання: графічних матеріалів (з відображенням на них бажаного місце розташування земельної ділянки), документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або документу про освіту в аграрному закладі, копій паспорта та ідентифікаційного коду.
Вказуючи на протиправність дій Головного управління Держземагентства в Житомирській області, ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості позиції відповідача щодо необхідності надання позивачем документів, які не передбачені положеннями статті 123 Земельного кодексу України.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України, яка визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас, особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV.
Зазначений закон є спеціальним нормативно-правових актом при регулюванні питань передачі земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та, відповідно, має пріоритетне застосування до спірних правовідносин у порівнянні із положеннями статті 123 Земельного кодексу України.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до преамбули Закону України "Про фермерське господарство" цей Закон, крім іншого, спрямований на забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств.
Сервіси для юристів