ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/14443/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними,
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, третя особа (залучена до участі у справі ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.02.2016р.) - Головне управління Державної казначейської служби в Чернівецькій області про визнання дій відповідача щодо ненарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014р.), за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), а також за період з 09.09.2015р. по 31.12.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") неправомірними; зобов'язання відповідача провести їй перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014р.), за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), а також за період з 09.09.2015р. по 31.12.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення та лікарняних.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016р., позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" та за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести ОСОБА_4 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно - виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу Шевченківського районного суду м.Чернівці №15-к від 20.03.2013р. працює на посаді судового розпорядника Шевченківського районного суду м.Чернівці, яка розпорядженням Кабінету Міністрів України №88-р від 24.02.2003р. "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців" віднесена до 6 категорії посад державних службовців; відповідно до наказу Шевченківського районного суду м.Чернівці №20-к від 23.03.2013р. позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця.
В період з 26.10.2014р. по 31.12.2015р. позивачу нараховувалась й виплачувалась заробітна плата, виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1218,00 грн.
При цьому, відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Вважаючи, що при нарахуванні та виплаті їй заробітної плати не були враховані норми Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 26.10.2014р. і яким внесені зміни до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ) в частині визначення розміру посадового окладу працівників апарату суду, ОСОБА_4 21.01.2016р. звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області з заявою про проведення їй відповідного перерахунку, а в подальшому, оскільки вимоги заявника не були задоволені, - до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26.10.2014р. набрав чинності Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до ст.144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.
З 28.03.2015р. Законом України від 12.02.2015р. №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у ст.147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Наведене узгоджується з положеннями частин 7 та 8 статті 33 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також ч.2 ст.8 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 Закону №108/95-ВР).
За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28.03.2015р.) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону №2453-VІ).
Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції з 28.03.2015р.
Сервіси для юристів