ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/3570/22
адміністративне провадження № К/990/28464/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 (суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Казначейство), у якому просило стягнути з Державного бюджету України через Казначейство на користь Товариства заборгованість з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року в сумі 1507857,00 грн. та пеню, нараховану на таку заборгованість, в сумі 1958000,84 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 25.11.2014 сума бюджетного відшкодування з ПДВ за звітні періоди квітень, травень 2008 року набула статусу узгодженої на підставі судового рішення в адміністративній справі №810/1702/14, проте, контролюючий орган не вжив заходів щодо відшкодування цих сум, незважаючи на неодноразові звернення позивача із відповідними заявами з метою досудового врегулювання спору. Товариство стверджує, що Управлінням допущено триваюче порушення, яким фактично позбавлено права позивача на вільне володіння майном протягом значного часу, що мало наслідком звернення до суду із вказаним позовом. Також, позивач зазначав, що через невідшкодування відповідачем бюджетної заборгованості з ПДВ, у Товариства виникло право на стягнення пені, нарахованої на таку заборгованість, в сумі 1958000,84 грн., яку також просив стягнути з Державного бюджету України.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 06.10.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України через Казначейство на користь Товариства заборгованість з відшкодування ПДВ, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в сумі 1507857,00 грн. та пеню, нараховану на таку заборгованість, за період з 10.12.2014 по 07.02.2022 у сумі 1948323,03 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, Управління оскаржило їх у касаційному порядку, за наслідками якого Верховний Суд постановою від 08.04.2025 касаційну скаргу Управління задовольнив частково, скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що під час судового розгляду перед судами поставало питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21.03.2024 , надаючи оцінку доводам контролюючого органу про пропуск строку звернення до суду, зазначив, що Управління не оскаржило ухвалу суду першої інстанції, а апеляційна скарга не містила заперечень на таку. Враховуючи не оскарження апелянтом ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023, якою вирішено питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Верховний Суд визнав помилковим висновок апеляційного суду про те, що не оскарження Управлінням ухвали суду першої інстанції від 06.10.2023 унеможливлює перевірку доводів про пропуск позивачем строку звернення до суду. Колегія суддів зазначила, що зі змісту постанови апеляційного суду неможливо з`ясувати, чому апеляційний суд не визнав наведені в апеляційній скарзі доводи Управління запереченнями на ухвалу суду від 06.10.2023. Натомість, зміст апеляційної скарги об`єктивно свідчить про наявність таких, як наслідок, обов`язок суду надати правову оцінку усім доводам контролюючого органу, в тому числі й щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Однак, апеляційний суд цього не зробив, що дає підстави для висновку, що апеляційний перегляд справи відбувся з порушенням норм процесуального права.
За наслідками нового апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2025 апеляційну скаргу Управління залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов в частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1507857,00 грн станом на вирішення спору по суті є бюджетною заборгованістю, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нараховується пеня. Відлік строку нарахування пені, в межах даної адміністративної справи (відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України), розпочинається після спливу п`яти робочих днів з дня отримання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі №810/1702/14. Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі №810/1702/14 постановлена судом за участю представника контролюючого органу, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що відповідач, починаючи з 26.11.2014 (наступний день після ухвалення судового рішення) та протягом 5 робочих днів (до 02.12.2014 включно) мав подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. В свою чергу, орган казначейства протягом п`яти операційних днів (до 09.12.2014), після отримання вказаного висновку, повинен був перерахувати позивачу зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування. Отже бюджетне відшкодування на користь позивача набуло статусу бюджетної заборгованості - 10.12.2014, а періодом нарахування пені, в межах заявлених позивачем вимог у наведеній частині, є період з 10.12.2014 по 07.02.2022. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо незмінності облікової ставки НБУ при здійсненні розрахунку пені на бюджетну заборгованість. Судом першої інстанції було здійснено правильний розрахунок пені, загальний розмір якої за період з 10.12.2014 по 07.02.2022 становить в сумі 1948323,03 грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 122 КАС України та статті 102 ПК України щодо застосування строку звернення до суду без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.
Також скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів пунктів 200.7, 200.12, 200.13, 200.15, 200.23 статті 200 ПК України та наполягає на тому, що в силу наведених норм позивач мав дізнатися про своє порушене право після спливу останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача узгодженої суми відшкодування ПДВ.
Контролюючий орган доводить, що позивач, звертаючись з цим позовом 07.02.2022 втратив право на заявлення вимог щодо стягнення з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ та похідних вимог щодо стягнення пені, нарахованої на цю заборгованість, яка стала узгодженою 26.11.2014, набула статусу бюджетної заборгованості 10.12.2014 і саме з цього періоду, на думку скаржника, має обчислюватися строк звернення до суду з цим позовом.
Верховний Суд ухвалою від 17.07.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Казначейство у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи контролюючого органу щодо порушення платником строку звернення до суду з цим позовом.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.09.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 02.09.2026.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.
Суди установили, що Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено документальну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період квітень, травень 2008 року, результати якої оформлені актом від 07.08.2008 №315/23-1/32577712, за висновками якого за результатами перевірки суму бюджетного відшкодування згідно звітної декларації по розрахункам з бюджетом за квітень 2008 року в розмірі 332859,00 грн. та за травень 2008 року в розмірі 1174998,00 грн. не підтверджено контролюючим органом.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0.
Товариство оскаржило ці податкові повідомлення-рішення до суду. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі №810/1702/14, позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0.
Сервіси для юристів