ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 161/10719/25
адміністративне провадження № К/990/2700/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (суддя-доповідач - Шевчук С.М., судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі № 161/10719/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради
про скасування постанови.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (далі - Департамент), у якому просив скасувати постанову Департаменту муніципальної варти MVA 2503458, у справі про адміністративне правопорушення від 04 березня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за пунктом 15.9 «г» Правил дорожнього руху України та частини третьої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень.
2. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання адміністративного позову. Позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради MVA 2503458 від 04 березня 2025 року, а провадження у справі - закрито.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, вказав на пропуск ОСОБА_1 десятиденного строку звернення до суду, оскільки оскаржувана постанова отримана позивачем 08 травня 2025 року, а до суду звернувся - 02 червня 2025 року. Суд констатував відсутність поважних причин для його поновлення, що стало підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
7. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції та доводи позивача про наявність поважних причин не відповідають наведеним положенням законодавства, оскільки не ґрунтуються на наявності об`єктивних непереборних обставин та перепон, які не залежали від волі позивача.
8. У оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції, керуючись практикою Верховного Суду, зазначив, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що місце проживання позивача не віднесено до зони активних бойових дій, у період 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області не припиняв своєї роботи. Інших суттєвих перешкод внаслідок запровадженого воєнного стану, які б слугували об`єктивною перепоною для своєчасного звернення позивача до суду з цим позовом не встановлено, а позивачем не доведено.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме - пункту 8 частини першої статті 240 та статті 123 КАС України.
10. У касаційній скарзі скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не розглянув заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, врахувавши виключно твердження Департаменту, зазначені в апеляційній скарзі.
11. Департамент подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Сервіси для юристів