Постанова ВАСУ від 02.07.2015 року у справі №808/1782/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/800/20305/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у задоволенні позову ФО-П ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та прийнято нову, якою адміністративний позов ФО-П ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі від 30.01.2014 року №000061702, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 124,13 грн., з яких 99,30 грн. за основним платежем та 24,83 грн. за штрафними санкціями. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФО-П ОСОБА_4 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Жовтневому районі у період з 29.11.2013 року по 05.12.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та слати податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_4 за період з 01.02.2012 року по 29.11.2013 року. За результатами перевірки складно акт №24/17-214/2366801 від 12.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 27663,92 грн., у тому числі по періодах: за березень 2013 року в сумі 3737,93 грн., за квітень 2013 року в сумі 4492,48 грн., за травень 2013 року в сумі 4077,43 грн., за червень 2013 року в сумі 2481,27 грн., за липень 2013 року в сумі 2943,30 грн., за серпень 2013 року в сумі 2565,84 грн., за вересень 2013 року в сумі 2418,32 грн., за жовтень 2013 року в сумі 2545,59 грн., за листопад 2013 року в сумі 2401,76 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №000061702 від 30.01.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 34579, 91 грн., з яких 27663,92 грн. за основним платежем та 6915,99 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

У разі, коли особою допущено перевищення суми, визначеної пунктом 181.1 статті 181 ПК України, у такої особи виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період, який перевірявся, здійснював такі види господарської діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Отже, позивач здійснював господарські операції, які підпадають під визначення "постачання товарів".

Відповідно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з лютого 2012 року по січень 2013 року (включно), Довідок про рух коштів по рахунку від 13.06.2013 року №18-3-7/41-ВРД, фіскальних чеків з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року, тобто за 12 календарних місяців, обсяг виручки позивача склав 303638,80 грн., що перевищує визначений п. 181.1 ст. 181 ПК ліміт.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем не подано заяви до ДПІ на реєстрацію його платником ПДВ, не нараховано і не сплачено до бюджету податкові зобов'язань з ПДВ.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що відповідачем при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ не вірно визначено початкову дату виникнення податкового зобов'язання, оскільки 10 березня у 2013 році (останній день подання заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість) є вихідним днем, то відповідно останній день подання заяви переноситься на перший робочий день, тобто на 11 березня 2013 року. Тому, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість виник з 12 березня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість нарахованого за 11 березня 2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

За змістом абз. 5 п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. Вказана норма не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.