ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 640/37687/21
адміністративне провадження № К/990/43362/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/37687/21,
за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, прийняте в складі: головуючої судді Панченко Н.Д., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до держави Україна в особі Київської міської прокуратури (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач -2) з вимогами:
1.1. стягнути з держави Україна в особі Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану неконституційним актом, у вигляді неотриманої частини заробітної плати та інших платежів за період з 12.09.2016 по 15.11.2017 у загальній сумі 1 795 975,92 грн, з якої недоотримано: посадовий оклад - 199 381,26 грн; надбавку за вислугу років - 36 813,76 грн; надбавку за виконання особливо відповідальної роботи - 190 641,46 грн; щомісячну премію - 846 261,42 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення - 240 015,88 грн; відпустку та компенсацію за невикористану відпустку - 282 862,14 грн;
1.2. зобов`язати державу Україна в особі Державної казначейської служби України перерахувати на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України завдану йому матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати та інших платежів за період з 12.09.2016 по 15.11.2017 у загальній сумі 1 795 975,92 грн;
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що за період роботи з 12.09.2016 по 15.11.2017 посадовий оклад позивачу нараховувався не у розмірі, установленому частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII), а у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, на підставі змін, унесених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України». У подальшому положення, на підставі яких нараховувався цей посадовий оклад, зокрема, пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України було визнано неконституційними, у зв`язку з чим позивач уважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої заробітної плати.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 працював з 20.06.2013 на різних посадах в органах прокуратури України. Зокрема, з 12.09.2016 перебував на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва.
4. Наказом прокурора міста Києва від 15.11.2017 №2227к позивача звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва та органів прокуратури у зв`язку з поданням ним заяви про звільнення за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») з 15.11.2017.
5. 11.06.2021 позивач звернувся до Київської міської прокуратури з метою отримання інформації про заробітну плату, що була йому нарахована, за період роботи в органах прокуратури, надання штатних розписів.
6. Листом Київської міської прокуратури від 16.16.2021 №27-2294ВИХ-21 позивачу надано запитувану інформацію.
7. Листом Київської міської прокуратури від 16.16.2021 №27-2294ВИХ-21, у відповідь на заяву позивача від 11.06.2021, позивача повідомлено, що оплата праці здійснювалася згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505), а, починаючи з 11.09.2020, оплату праці врегульовано нормами статті 81 Закону №1697-VII.
8. Позивач, уважаючи, що відповідачем - державою в особі Київської міської прокуратури -завдано матеріальну шкоду у зв`язку з неповною виплатою заробітної плати, звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025, у задоволенні позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період з 12.09.2016 по 15.11.2017 заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до Постанови №505. Відповідач-1 не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати нарахування посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №505.
11. Рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, проте продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
12. Дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 втратила чинність 26.03.2020. У цьому рішенні відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення.
Сервіси для юристів