ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №580/1856/20
адміністративне провадження № К/990/42746/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду 01 жовтня 2025 року (колегія у складі суддів Ключковича В.Ю., Вівдиченко Т.Р., Штульмана І.В.) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника та їх обґрунтування
23 червня 2025 року заявник звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в справі №580/1856/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційних скарг Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора й залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в цій справі.
Підставою перегляду заявник вказав пункт 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Свої доводи у межах цієї підстави ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідно до рішення кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора від 09 квітня 2020 року №240 його було визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію й наказом прокурора Черкаської області від 28 квітня 2020 року №118-к звільнено із займаної посади та органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).
За результатами судового оскарження зазначених рішення та наказу, Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 26 січня 2021 року частково задовольнив позов ОСОБА_1 , визнав протиправними та скасував рішення кадрової комісії від 09 квітня 2020 року №240 і наказ прокурора Черкаської області від 28 квітня 2020 року №118-к, поновив його на посаді і стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте за наслідками перегляду цього рішення Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 червня 2021 року, яку залишив без змін Верховний Суд постановою від 29 квітня 2022 року, скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року й ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішенням від 18 грудня 2024 року №11p(II)/2024 у справі №3-157/2023 (290/23) Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є конституційним), підпункт «в» підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №1697-VII зі змінами; визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII зі змінами.
Крім цього, Конституційний Суд України Рішенням від 01 березня 2023 року № 3-5/2022(9/22) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), яким передбачалося, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Наведене, на переконання заявника, зумовило виникнення передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підстави для перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року за виключними обставинами.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в справі №580/1856/20 та залишив це судове рішення в силі.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №580/1856/20 (щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся позивач) є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, то згадана постанова не підлягає примусову виконанню у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а отже, як наслідок, не може бути переглянута за виключними обставинами.
Суд зауважив, що така позиція відповідає висновку з питання застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, викладеного Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18, від 21 грудня 2022 року в справі №140/2217/19, від 22 грудня 2022 року в справі №805/1312/16-а, а також у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі №120/6735/23.
Вимоги касаційної скарги та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду 01 жовтня 2025 року та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду заяви про перегляд постанови від 08 червня 2021 року за виключними обставинами.
На переконання скаржника, перегляд судових рішень, яким відмовлено у задоволенні позову, за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України можливий в усіх випадках, оскільки таке рішення не виконується і не може бути «ще не виконаним». Також, на його думку, за загальним правилом, наслідки неконституційності застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оприлюднення рішення Конституційного Суду України. Однак такий підхід застосовується до осіб, які не звертались до суду з метою відновлення порушеного права. Разом із цим, до осіб, які у судовому порядку оспорювали наявність/відсутність прав чи обов`язків, що ґрунтується на законі, визнаному згодом неконституційним, діє спеціальне правове регулювання, тож захист прав ОСОБА_1 від наслідків неконституційності застосованого до нього закону можливий через перегляд справи за виключними обставинами.
З іншого боку, заявник не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №580/1856/20, якою відмовлено в задоволенні позову, не підлягає примусову виконанню, оскільки на її підставі примусово призупинено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та позивача ОСОБА_1 у червні 2021 року повторно звільнено з органів прокуратури. Таким чином, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №580/1856/20 була примусово виконано Черкаською обласною прокуратурою, а висновки апеляційного суду про те, що це судове рішення не підлягало примусовому виконанню, є помилковими та безпідставними.
Крім цього, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції статей 8, 24, 55 Конституції України і неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21, де Суд зокрема, зазначив, що на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин. Подібні висновки викладено також у постанові від 06 серпня 2023 року у справі №158/2439/22. Вказав також, що об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень суду, що переглядалися касаційним судом (постанови від 20 червня 2019 року в справі №688/1619/17-ц та від 05 вересня 2019 року в справі №638/9278/16-ц).
У решті, наведені скаржником мотиви є співзвучними тим, якими він обґрунтував заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Позиція інших учасників справи
Сервіси для юристів