ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 460/2123/25
касаційне провадження № К/990/538/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курилець А.Р.; судді: Кузьмич С.М., Мікула О.І.)
у справі № 460/2123/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, платник, підприємець) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач 1), Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2024 року № 1862/17000705-22.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом без належних правових підстав, оскільки під час проведення фактичної перевірки позивачем було надано документи, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходились у місці їх реалізації, однак такі документи не були належним чином враховані відповідачем 1 при прийнятті рішення. Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність обліку товарних запасів є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, а застосування фінансових санкцій здійснено з порушенням вимог пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 09 липня 2025 року позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, оскільки надані до перевірки договір комісії та акти приймання-передачі є належними первинними документами, які підтверджують надходження товару. Суд зазначив, що відсутність інших документів, на які посилається відповідач 1, не свідчить про відсутність обліку, а також звернув увагу, що контролюючим органом не встановлено факту перебування відповідних товарів у місці продажу та не проведено інвентаризації, що виключає обґрунтованість висновків акта перевірки.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2025 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано під час проведення фактичної перевірки належних первинних документів, які б підтверджували облік та походження товарів, що знаходились у місці їх реалізації, зокрема документів, які дають можливість ідентифікувати конкретний товар (накладних, товарно-транспортних накладних тощо). При цьому надані позивачем договір комісії, акти приймання-передачі та форма обліку товарних запасів не підтверджують ведення належного обліку товарів саме за місцем їх реалізації, оскільки не містять достатніх відомостей для індивідуалізації такого товару та співвіднесення його із фактичними залишками, встановленими під час перевірки. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погодившись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду рішенням від 09 липня 2025 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, платник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних документів, які підтверджують облік та походження товарів, оскільки під час проведення перевірки та на стадії адміністративного оскарження ним було надано договір комісії, акти приймання-передачі товару та форму ведення обліку товарних запасів, які відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому позивач наголошує, що контролюючим органом не встановлено факту перебування конкретних товарів у місці продажу, а відомість про результати перевірки не містить належної індивідуалізації таких товарів, що унеможливлює висновок про їх необлікованість у встановленому порядку. Крім того, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наданим доказам, фактично обмежившись формальним посиланням на їх недостатність, чим порушив вимоги процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи.
Ухвалою від 19 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою підприємця.
03 лютого 2026 року від ГУ ДПС у Рівненській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно зазначило, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач 2 провів перевірку позивача щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, за результатами якої склав акт від 09 жовтня 2024 року № 13751/19/00/0704/3497507570.
Відповідно до висновків названого акта перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області встановлено порушення платником вимог:
пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку, на загальну суму 947 861,29 грн;
Сервіси для юристів