ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 380/28084/23
адміністративне провадження № К/990/5800/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шавель Р.М.; судді - Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.)
у справі № 380/28084/23
за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків
до Державного підприємства «Львіввугілля»
про скасування договорів про реструктуризацію основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій),
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2023 року Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платника податків (далі - Західне МУ ДПС по роботі з ВПП; позивач; контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля»; відповідач; підприємство), в якому просило скасувати договори від 27 листопада 2013 року № 1, від 27 листопада 2013 року № 2, від 27 листопада 2013 року № 3, від 27 листопада 2013 року № 4, від 29 жовтня 2014 року № 5, від 29 жовтня 2014 року № 6 та від 29 жовтня 2014 року № 7 про реструктуризацію основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій).
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04 жовтня 2024 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 січня 2025 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.
Західне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що Восьмим апеляційним адміністративним судом не в повній мірі досліджено наявні у справі докази того, що ДП «Львіввугілля» свідомо ухилялося від виконання зобов`язань за спірними договорами. Зокрема, звертає увагу на те, що реструктуризація основного податкового боргу надавалася шляхом розстрочення терміном на двадцять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки. Саме ці два роки підприємство мало для вжиття усіх необхідних заходів для погашення залишку боргу. Тобто, протягом 2013 - 2014 років відповідач свідомо підписав договори, які не міг виконувати, оскільки норми статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) щодо порядку черговості зарахування сплати в рахунок погашення податкового боргу були чинними, а інформація щодо стану заборгованості у підприємства була наявна в повному обсязі, що також доводить наявність свідомого ухилення від виконання зобов`язань відповідно до укладених договорів. Позивач наголошує, що скористатися нормами підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2711-IV) ДП «Львіввугілля» мало право, а не було зобов`язане, а відтак, приймаючи відповідне рішення, розуміло перелік пільг, які Закон № 2711-IV надає, - списання (прощення) значної суми боргу, розтермінування погашення боргу на 20 років, ненарахування штрафних санкцій на реструктуризовані суми, але поряд із цим знало й про єдиний обов`язок - помісячна сплата реструктуризованих сум відповідно до узгоджених з підприємством графіків.
Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 2711-IV державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.
Згідно з підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону № 2711-IV підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на двадцять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону № 2711-IV органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків-платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв`язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.
Договір про реструктуризацію основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) повинен укладатися з урахуванням таких умов:
договір про реструктуризацію заборгованості може бути скасований в судовому порядку за позовом кредитора в разі, якщо боржник ухиляється від виконання умов договору щодо здійснення поточних розрахунків за договором реструктуризації основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) або щодо повної сплати платником податків поточних нарахованих сум податків та зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів;
скасування договору про реструктуризацію заборгованості є підставою для нарахування пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до законодавства на несплачену суму заборгованості.
Сервіси для юристів