ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/9824/24
адміністративне провадження № К/990/11066/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/9824/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025, постановлену у складі: судді-доповідача Ватаманюка Р.В. суддів Капустинського М.М., Сапальової Т.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті індексації за період з 13.11.2017 по 28.02.2018;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 13.11.2017 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.06.2022;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.06.2022, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленою в березні 2018 року, із застосуванням індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу - січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 25.01.2025 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 без руху. Запропоновано відповідачу усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших поважних підстав його пропуску та наданням доказів на їхнє підтвердження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження; відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2024.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, водночас наведені відповідачем причини пропуску такого строку не є поважними.
Як установив суд апеляційної інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 28.11.2024. Водночас з апеляційною скаргою на вказане рішення відповідач звернувся 25.01.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Надаючи оцінку аргументам військової частини НОМЕР_1 про те, що строк на апеляційне оскарження був порушений з поважних причин, а саме у зв`язку з переміщенням військової частини НОМЕР_1 та відсутністю фінансування, яке б можливо було спрямувати на оплату судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність фінансування відповідача, зокрема в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги і, як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних о
Констатувавши, що інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження апелянт не зазначив, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України (якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Сервіси для юристів