ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" березня 2017 р. м. Київ К/800/54105/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Горбатюка С.А.,
Черпіцької Л.Т.,
секретар судового засідання: Оврамець Ю.О.,
за участю:
представника відповідача Приходько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року у справі за позовом міського Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування вимог,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року КТ «Донтрансгарант і компанія» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Чернігівської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання протиправними дій та скасування Актів про настання гарантійного випадку від 11 березня 2014 року № 1, № 2, № 3 і Вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 11 березня 2014 року № 1, № 2 та № 3.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Митниці та скасовано Вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 11 березня 2014 року № 1, № 2 та № 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.2 Угоди про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником від 22 листопада 2012 року № 771 (далі - Угода), укладеної між Товариством та Державною митною службою України, Товариство визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до реєстру гарантій.
Відповідно до умов Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документа з метою забезпечення сплати митних платежів від 27 листопада 2013 року № 333ЕН, Товариством надано особі, відповідальній за сплату митих платежів компанії «Ksandro Enterprise Ltd» гарантійні документи від 19 лютого 2014 року № 00085482 код 10211/14/1902/Т/121, від 21 лютого 2014 року № 00085642 код 10211/14/2102/Т/121 та № 00085643 код 10211/14/2102/Т/121 (далі - фінансові гарантії).
Згідно з митними деклараціями від 20 лютого 2014 року № 102110000/2014/010671, від 21 лютого 2014 року № 102110000/2014/010728 та № 102110000/2014/010729 компанією «Ksandro Enterprise Ltd» ввезено на митну територію України товар - важкі дистиляти, газойлі: паливо дизельне автомобільне ДТ-3-К4, Сорт F. СТБ 1658-2012 (код за УКТЗЕД: 2710194710).
У вказаних митних деклараціях зазначено, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання є Товариство.
Відповідно до вказаних митних декларацій і фінансових гарантій товар мав бути доставлений автомобільним транспортом до митного посту «Одесса-порт» Південної митниці.
Станом на 11 березня 2014 року звернень до Південної митниці Міндоходів власника товарів, їх перевізника чи інших уповноважених осіб з приводу перебування товарів, автотранспортного засобу, яким здійснюється їх переміщення, або особи-водія під дією обставин непереборної сили не надходило. В Єдиній автоматизованій інформаційній системі Міндоходів інформація щодо переміщення вказаного товару також відсутня.
11 березня 2014 року Митницею складено акти про настання гарантійного випадку № 1, № 2 та № 3, в яких зазначено, що товар - важкі дистиляти, газойлі (код за УКТЗЕД: 2710194710), який повинен був бути доставлений у митницю призначення відділ митного оформлення № 5 митного поста «Одеса-Порт» Південної митниці Міндоходів перевізником ПП «МІГ 29» за маршрутом м. Чернігів - м. Одеса у строк до 2 та до 3 березня 2014 року без зміни його кількості, вартості, найменування, не доставлений у митницю призначення у встановлений строк. Митна вартість товарів становить 4 085 894,17 грн (акт № 1), 2 009 916,31 грн (акт № 2) та 2 382 145,56 грн (акт № 3). Сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 1 168 147,60 грн, 574 113,32 грн та 680 437,04 грн відповідно.
На підставі вказаних актів митним органом прийнято та направлено Товариству вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 11 березня 2014 року № 1, № 2 та № 3, відповідно до яких, на підставі фінансових гарантій від 19 та 21 лютого 2014 року, виданих Товариством, суми митних платежів, які підлягають сплаті складають 1 168 147,60 грн, 574 113,32 грн та 680 437,04 грн відповідно.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржувані вимоги складено без дотримання статті 311 Митного кодексу України, що в свою чергу свідчить про їх протиправність.
Зокрема, суди звернули увагу на відсутність у відповідача товарно-транспортних накладних та протоколів про порушення митних правил.
Сервіси для юристів