ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" березня 2016 р. м. Київ К/9991/14924/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про стягнення грошової допомоги,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2011 року ОСОБА_5 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом та зазначала, що 02 лютого 2011 року була звільнена з посади головного спеціаліста відділу з виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи). При звільненні з нею було проведено розрахунок, проте одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку виплачено не було.
Збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 9 410 грн., грошову винагороду відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №212 в сумі 11 380 грн., грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 1 393,65 грн. та 7 263,33 грн. середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку.
Також просила поновити строк звернення до суду, у обґрунтування причин пропуску якого зазначала, що з даним адміністративним позовом зверталася до Луцького міськрайонного суду Волинської області, проте ухвалою судді від 04 березня 2011 року позовну заяву було повернуто у зв'язку з непідсудністю цьому суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року строк звернення до суду поновлено.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, позов задоволено частково: зобов'язано виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», в задоволенні решти вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави звільнення позивача не мають значення для вирішення питання щодо виплати їй зазначеної грошової допомоги, набуття права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів пов'язано зі стажем державної служби та видом призначеного пенсійного забезпечення. Виплата грошової допомоги відповідно до статті 34 Закону України «Про державну службу» проводиться виключно у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у бюджеті для відповідних органів державної влади, а оскільки асигнування на виплату такої грошової винагороди у кошторисі відповідача на І квартал 2011 року не були передбачені, то її виплата не проводилась. На день звільнення позивач не набула права на додаткову відпустку тривалістю 15 календарних днів за 26-річний стаж державної служби.
У касаційній скарзі відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначав, що позивач не має права на отримання передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу» грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки була звільнена не у зв'язку із виходом на пенсію, а у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
У касаційні скарзі представник позивача просив скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. У обґрунтування касаційної скарги зазначав, що відсутність фінансування не є підставою для відмови виплатити державному службовцю грошової винагороди; надання додаткової відпустки та виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року №250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого часу у відповідному робочому році.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 працювала на посаді головного спеціаліста відділу з виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області, з якої її звільнено 02 лютого 2011 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи (пункт 2 статті 40 Кодексу законів про працю України) та з 03 лютого 2011 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
На день звільнення стаж державної служби позивача становив 25 років 11 місяців 14 днів.
Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області від 20 квітня 2011 року №2644/04-10-35, при звільненні в лютому 2011 року ОСОБА_5 було нараховано та виплачено 4 530,02 грн., з яких: компенсація за 18 календарних днів невикористаної відпустки - 1 672,38 грн., вихідна допомога при звільненні - 2 625,30 грн., відпрацьовані робочі дні в лютому 2011 року (2 дні) - 232,34 грн.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Частиною першою статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, в зв'язку виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивача звільнено 02 лютого 2011 року на підставі пункту другого статті 40 Кодексу законів про працю України, а з 03 лютого 2011 року призначено пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» вирішив, що положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» з наступними змінами в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого і законного висновку про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 03 червня 2014 року (справи №№ 21-22а14, 21-35а14, 21-155а14, 21-170а14) та 07 жовтня 2014 року (справа № 21-304а14).
Сервіси для юристів