Постанова ВАСУ від 02.02.2017 року у справі №800/650/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ справа № 800/650/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., Олендера І.Я., Приходько І.В., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Білопольської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1)

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія)

про визнання Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного суду незаконними в частині, визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС України, у якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову, просив:

визнати незаконним підпункт 4 пункту 4.2 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС України від 02.11.2016 № 141/зп-16 (далі - Положення);

визнати незаконним абзац перший підпункту 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, які затверджено рішенням ВККС України від 07.11.2016 № 145/зп-16 (далі - Умови проведення конкурсу), а саме в частині: «копії судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення»;

визнати протиправним рішення ВККС України від 05.12.2016 № 52вс-16 про відмову ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зобов'язати ВККС України на найближчому засіданні колегії Комісії прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС України від 07.11.2016; опублікувати повідомлення на офіційному веб-сайті ВККС України про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС України від 07.11.2016; матеріали справи кандидата ОСОБА_1 сформувати в досьє кандидата на посаду судді та провести спеціальну перевірку стосовно ОСОБА_1 та провести інші дії у межах конкурсу на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС України від 07.11.206, як це передбачено Положенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що викладена в підпункті 4 пункту 4.2 Положення та у підпункті 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу вимога про надання копій судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, є такою, що суперечить вимогам закону: частині першій статті 19 Конституції України; пункту 2 частини другої статті 21, статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; частині четвертій статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з цим позивач вважає, що Комісією вчинені протиправні дії, а саме порушено його право на участь у конкурсі шляхом відмови йому у допуску до конкурсу з підстав ненадання ним належних доказів на підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням в яких зазначила про те, що ВККС України при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 листопада 2016 року, діяла на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб визначений Законом з додержанням відповідної процедури, а від так, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

ВККС України 07 листопада 2016 року прийнято рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затверджено Умови проведення конкурсу та визначено, що питання допуску кандидата на посаду судді до участі у конкурсі та допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегії.

22 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії як особа, яка відповідає вимозі пункту 3 частини 1 статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (адвокат), із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням ВККС України від 05 грудня 2016 року № 52/вс-16 відмовлено ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з посиланням на те, що в порушення приписів пункту 3 частини 1 статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 4.2 розділу 4 Положення та пункту 6 Умов проведення конкурсу кандидатом не надано докази на підтвердження щонайменше десятирічного досвіду професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, а саме: не надано копій судових рішень у справах, в яких він брав участь в якості адвоката, не надано копій договорів про правову допомогу за 2006-2010 роки, на які посилається кандидат в анкеті, а також не надано відомостей щодо судових справ, в яких він брав участь в якості адвоката на підставі довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005-2009 роки, копії яких було надано ним до Комісії.

Вважаючи, що оскаржувані ним протиправні вимоги, що містяться в Положенні та Умовах проведення конкурсу відповідача, та порушення допущені відповідачем у рішенні про відмову у допуску, а також бездіяльність відповідача що не врахування наданої ним інформації та документів про наявність у нього сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призвели до постановлення відповідачем протиправного рішення про відмову у допуску до конкурсу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Згідно з нормами прикінцевих та перехідних положень Закону, Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.