ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/28193/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів Кравцова О.В.,Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року
у справі № 808/4744/14
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції
до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги
В С Т А Н О В И В :
У липні 2014 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги відповідача від 03.07.2014 № 08-04-14-14/5368.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 КАС України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 встановлено ряд порушень, викладених в акті ревізії від 23.05.2014 № 04-21/48.
За результатами ревізії відповідачем прийнято вимогу від 03.07.2014 № 08-04-14-14/5368 щодо усунення порушень, виявлених ревізією. В оспорюваному пункті 2 вказаної вимоги зазначено, що Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порушення пункту 2.5.1 Порядків часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджених постановами правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.05.2010 № 16 та від 31.07.2012 № 44, протягом жовтня-грудня 2011 року та у 2012-2013 роках здійснено фінансування 7-ми дитячо-юнацьких спортивних шкіл (далі -ДЮСШ) на оплату праці працівників ДЮСШ з врахуванням видатків по нарахуванню на фонд оплати праці працівників ДЮСШ, що призвело до безпідставного витрачання Запорізьким обласним відділенням Фонду коштів у загальній сумі 768 051,58 грн., у зв'язку з чим вимагається відшкодувати в повному обсязі, у тому числі за рахунок осіб, винних проведенні зайвих витрат, збитки у загальній сумі 768 051,58 грн. на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оспорюваного пункту 2 вимоги відповідача від 03.07.2014 № 08-04-14-14/5368, а тому наявності підстав для його скасування.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Сервіси для юристів