ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/25732/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Калашнікової О.В.,
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 808/285/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєва Дмитра Миколайовича про визнання недійсною та скасування постанови, -
в с т а н о в и л а:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєва Дмитра Миколайовича, в якому просила визнати недійсною та скасувати постанову №75 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25 липня 2012 року, справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити, за відсутністю у діях позивача складу правопорушення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не може бути притягнений до відповідальності згідно з Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки не є суб'єктом містобудування. Крім того позивач зазначає, що відповідальність до нього може бути застосована лише за те правопорушення, яке вважалось таким на час його вчинення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову №75 від 25.07.2012 року про накладення штрафу у розмірі 99180,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєвим Дмитром Миколайовичем. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.05.2012 року позивача зареєстрована Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області в якості фізичної особи-підприємця.
На підставі договору дарування від 30.12.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області за реєстровим № 3734, до ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 перейшло право власності на 7/10 частин об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, загальною площею 104,8 кв. м., розташований на земельній ділянці 242 кв. м.
15 жовтня 2012 року між Оріхівською міською радою, з одного боку, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, з другого боку, був укладений договір сервітутного землекористування, за умовами якого позивачу та ОСОБА_6 була передана у сервітутне користування земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1.
19 липня 2012 року контролюючим органом було проведено позапланову перевірку магазину по АДРЕСА_1, прим. 2 в м. Оріхів.
Співробітниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області був складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, якими встановлено факт експлуатації приміщення 2 магазину без введення до експлуатації.
На підставі акту 19.07.2012 року було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким встановлено експлуатацію магазину по АДРЕСА_1 - об'єкта будівництва III категорії складності, не прийнятого в експлуатацію.
При цьому на акті та протоколі співробітником позивача вчинений запис про ознайомлення уповноважених осіб позивача із їх змістом та про те, що від підпису ці особи відмовились.
19 липня 2012 року співробітником відповідача був складений припис №68 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого від позивача вимагалось припинити експлуатацію магазину до оформлення документів згідно чинного законодавства.
Примірники складених вказаних документів цього ж числа були надіслані позивачу засобами поштового зв'язку, проте не вручені адресату з причини закінчення терміну зберігання.
25 липня 2012 відповідачем була прийнята постанова №75, відповідно до якої за експлуатацію об'єкта будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію: магазину по АДРЕСА_1, тобто за порушення вимог пункту 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивача було визнаним винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 2 Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 99180 грн.
У оскаржуваній постанові визначено, що штраф підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення або надсилання поштою постанови. Також зазначено, що 26.07.2012 року зазначена постанова надіслана поштою, проте згідно наявної в матеріалах справи копії конверту не вручена адресату з причин закінчення терміну зберігання.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримала вказану постанову 25.10.2012 року у Відділі державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не надано жодних доказів здійснення ФОП позивачем будівельної діяльності та поєднання позивачем функцій замовника і підрядника одночасно.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Сервіси для юристів