ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/22810/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області до Державного підприємства «Монастирське» про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області подало до суду позов про стягнення з Державного підприємства «Монастирське» заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з вересня по грудень 2012 року в сумі 24636,79 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Монастирське» на користь управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статі 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01 вересня 2012 року по 25 грудня 2012 року в сумі 9835,63 грн. в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що згідно з розрахунків заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з 01 вересня 2012 року по 25 грудня 2012 року сума заборгованості Державного підприємства «Монастирське»перед управлінням Пенсійного фонду України в Монатирському районі становить 9835,63 грн., Крім того, заборгованість відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначену ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складає 14801,16 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсії особам, пенсія яким була призначена відповідно до пункту «ж» статі 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не вноситься.
Однак, даний висновок судів є помилковим виходячи з наступного.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покриваються підприємствами та організаціями.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, у частині відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії призначених на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 14801,16 грн., судами допущено помилку, у зв'язку з чим рішення у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року в частині відмови у задоволені позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
Сервіси для юристів