ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа №640/34767/21
адміністративне провадження № К/990/17909/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Тацій Л.В., Кравчук В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (ухвалену у складі колегії суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М., Сорочка Є.О.) у справі № 640/34767/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання протиправною та нечинною постанови, -
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням зміни предмету позову) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», третя особа 1) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Дніпрогаз», третя особа 2), в якому просило визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП № 1909 від 29 жовтня 2021 року у частині підпункту першого пункту 1 щодо внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та пункту 3 щодо внесення змін до Правил постачання природного газу (далі - постанова НКРЕКП № 1909).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані положення постанови НКРЕКП № 1909 суперечать положенням Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (тут і далі - Закон № 329-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), прийняті з порушенням порядку підготовки регуляторних рішень та порушують права позивача, як постачальника «останньої надії». Також позивач зауважив, що відповідач не оприлюднив проєкту прийнятої спірної постанови, чим порушив право позивача на подання зауважень та пропозиції щодо змін до проєкту регуляторного акта. Крім того, вказав, що спірна постанова всупереч вимог чинного законодавства прийнята без проведення консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та покладає на позивача додатковий обов`язок постачати природний газ, як постачальником «останньої надії» операторам газорозподільчої системи (далі - ГРС) для покриття об`ємів фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 вересня 2024 року адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що:
- формально відповідач дотримався процедури підготовки спірної постанови, що має ознаки регуляторного акта, водночас, первинна суть та мета відповідного проєкту не відповідає кінцевій суті та меті фактично прийнятої відповідачем постанови № 1909;
- зміст спірних пунктів 1 та 3 прийнятої відповідачем постанови не відповідає наведеним у проєкті постанови, опублікованій разом з матеріалами для обговорення 18 серпня 2021 року. Так, проєкт постанови передбачав, зокрема, внесення доповнень до Кодексу ГТС, а саме: пункт 2 глави 5 розділу IV після абзацу сімнадцятого мав бути доповнений двома новими абзацами: вісімнадцятим та дев`ятнадцятим (підпункт 1 пункту 1 проєкту). Однак, прийнята відповідачем спірна постанова (підпункт 1 пункту 1 та пункт 3) передбачає заміну у пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС в абзацах сьомому, восьмому, десятому, дванадцятому, доповнення після абзацу дванадцятого новим абзацом тринадцятим, а також передбачає зміни у пункті 3 розділу VІ Правил постачання природного газу;
- спірна постанова (підпункт 1 пункту 1 та пункт 3) містить зміни та доповнення до інших положень Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу ніж ті, що були запропоновані, обґрунтовані, надіслані Секретаріату Енергетичного Співтовариств та підготовлені відповідно до статті 15 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (тут і далі - Закон № 1540-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин);
- прийняті відповідачем зміни та доповнення до Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу (підпункт 1 пункту 1 та пункт 3 спірної постанови) фактично змінили умови постачання природного газу постачальниками «останньої надії», поклавши на них обов`язок постачати газ операторам ГРС для покриття об`ємів (обсягів) фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат (далі - ВТР) природного газу в ГРС;
- відповідач самостійно розширив коло суб`єктів (споживачів), яким постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, що суперечить вимогам статті 15 Закону № 329-VIII, оскілки вказаний закон не відносить оператора ГРС до споживача;
- первинний проєкт постанови та прийнята постанова у спірній частині є різними за змістом та метою, отже, після внесення до первинного проєкту відповідних змін відповідач мав повторно провести процедуру, передбачену статтею 15 Закону № 1540-VIII, а також провести консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства щодо відповідних змін, однак, цього не зробив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2025 року задовольнив апеляційні скарги НКРЕКП та ТОВ «Оператор ГТС України», скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Задовольняючі апеляційні скарги та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення Кодексу ГТС відносять операторів ГРС до числа споживачів, які, як і інші категорії споживачів, можуть купувати природний газ, в т.ч. і у постачальника «останньої надії», а тому висновок суду першої інстанції про те, що Регулятор самостійно розширив коло споживачів, неправомірно включивши до їх числа операторів ГРС, які не можуть бути споживачами, не узгоджується з положеннями Закону № 329-VIII, Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував те, що внесення змін до Правил постачання природного газу та Кодексу ГТС належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, яка відповідно до статті 4 Закону № 329-VIII є Регулятором та здійснює державне регулювання ринку природного газу у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Також суд зазначив, що НКРЕКП дотрималася процедури оприлюднення та проведення публічного обговорення проєкту спірної постанови, визначеної статтею 15 Закону № 1540-VIII, оскільки ця норма дає право Регулятору проводити повторне оприлюднення та обговорення у разі подальшого внесення суттєвих змін до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, але не встановлює такого обов`язку.
На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна постанова НКРЕКП № 1909 відповідає критеріям правомірності, а тому позовні вимоги щодо визнання її нечинною не підлягають задоволенню.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів