ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" вересня 2015 р. м. Київ К/800/41621/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Херсонської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
до відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській областіз участю третьої особи без самостійних вимог - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
28.02.2014р. з позовом про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії звернулось публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Херсонської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк). Свої вимоги позивач мотивував тим, що до відповідача надійшли платіжні доручення за результатами виконавчого провадження, проте виплати Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі Казначейство) не здійснені. Посилаючись на протиправну бездіяльність Головного управління, позивач просив задовольнити позов.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1.07.2014р., позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано Казначейство перерахувати на користь Херсонської обласної дирекції Банку грошові кошти в сумі 80314, 84 грн. відповідно до платіжного доручення від 8.10.2013р. №6244 та в сумі 1820,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 8.10.2013р. №6247.
Не погодившись з рішеннями судів, Казначейство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позову, зазначивши при цьому, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Херсонській області знаходяться виконавчі листи №2-986 та 2-1003, видані 25.10.2011р., про стягнення з ОСОБА_5 на користь Банку суми боргу в розмірі 826698 29 грн.
7.10.2013р. держвиконавцем видані розпорядження про перерахування 80314,84грн. на користь позивача на підставі виконавчого листа №2-986 та про перерахування 1820грн. на підставі виконавчого листа №2-1003.
8.10.2013р. УДВС ГУЮ у Херсонській області на підставі вказаних розпоряджень надало ГУДКУ у Херсонській області платіжні доручення №6244 та №6247 від 8.10.2013р. для перерахування з депозитного рахунку органу державної виконавчої служби на рахунок позивача коштів, які отримані від реалізації арештованого майна.
Фактично Банком в рамках адміністративної справи, що розглядається, заявлено позов про оскарження дій Казначейства з невиконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_5 та поставлено питання про зобов'язання відповідача виконати вищезгадане судове рішення шляхом перерахування Банку 80314,84грн. та 1820грн.
Порядок виконання судових рішень місцевих судів регламентується положеннями Розділів VI та VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон N606-XIV).
З огляду на приписи ЦПК України всі питання щодо виконання рішень судів в цивільних справах вирішуються виключно в порядку, передбаченому Законом N606-XIV або в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України.
Отже, звернувшись до суду з позовом про зобов'язання виконати судове рішення не у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження», позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, що унеможливлює задоволення адміністративного позову, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -
Сервіси для юристів