ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2026 року
м. Київ
справа № 380/19954/24
адміністративне провадження № К/990/13022/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/19954/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (суддя-доповідач - Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, виплаченої у 2017 році, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, виплаченої у 2017 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, та виплатити відповідно у наступних розмірах: 10 351,2 грн допомоги на оздоровлення за 2017 рік, та 10 351,2 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік. Виплату провести з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, виплаченої у 2021 та 2022 роках у розмірах, менших ніж встановлені законодавчо, та не здійснення нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2023 році, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та перерахунок ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, з включенням до її складу посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, та здійснити виплати у наступних розмірах за 2020 рік у розмірі 14662,82 грн, за 2021 рік у розмірі 15070,68 грн, за 2022 рік у розмірі 43 496,25 грн, за 2023 рік у розмірі 41 661,11 грн. Виплату провести із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку.
Позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 21 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду відмовлено, продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви. Надано позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку.
Позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропуску строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві.
Вказані судові акти мотивовані тим, що враховуючи положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції до 19 липня 2022 року (яка не обмежувала строк звернення працівника до суду у разі порушення законодавства про оплату праці) та після 19 липня 2022 року (яка встановлювала тримісячний строк для звернення до суду), пункту 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, з 1 липня 2023 року почався перебіг тримісячного строку для звернення позивача до суду з цим позовом, який закінчувався 1 жовтня 2023 року.
Разом з тим, оскільки позивач звернулась з позовом до суду 20 вересня 2024 року, то вона пропустила строк звернення до суду. При цьому, враховуючи, що позивач, обіймаючи посади заступника начальника фінансово-економічної служби НОМЕР_3 об`єднаного центру забезпечення тилу Збройних Сил України (наказ від 4 січня 2017 року №2) та помічника начальника центру з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби НОМЕР_3 об`єднаного центру забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (наказ від 16 вересня 2020 року № 191) до 9 травня 2023 року, а також призначена наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 19 квітня 2023 року № 72 на посаду помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_4 та виключена зі списків особового складу з 9 травня 2023 року, безпосередньо здійснювала нарахування грошового забезпечення та була обізнана щодо розмірів нарахованих і виплачених їй сум, що підтверджується, зокрема, долученими до матеріалів справи картками особового рахунку військовослужбовця, які містять її відмітку як виконавця, суди дійшли висновку про пропуск строку звернення до суду.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її автор посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували до спірних правовідносин в цілому частину першу статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX. На переконання скаржника, до спірних правовідносин, які існували у період до 19 липня 2022 року, підлягає застосуванню попередня редакція статті 233 КЗпП України, яка не передбачала строкових обмежень у праві поновлення прав позивача. Враховуючи, що порушення прав позивача розпочалось у період дії попередньої редакції статті 233 КЗпП України, то до подій, які мали місце до 19 липня 2022 року, застосуванню підлягають саме норми щодо безстроковості звернення до суду.
Сервіси для юристів