ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2026 року
м. Київ
справа № 280/26/24
адміністративне провадження № К/990/43906/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коноваленко Олександр Юрійович, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (суддя: Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (судді: Круговий О.О., Шлай А.В., Божко Л.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України», Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», треті особи: Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Міністерство охорони здоров`я України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунальної установи Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі також - відповідач 1), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (далі також - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України», що полягає у відсутності розгляду/відмові розгляду комісією питання щодо встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 , про що зазначено в акті огляду від 11 травня 2023 року № 244;
- визнати протиправними дії Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Державного закладу «Центральної медико- соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України», які полягали в заниженні відсотків втрати професійної працездатності ОСОБА_1 , про що зазначено в акті огляду від 11 травня 2023 року №244;
- зобов`язати Комунальну установу «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради» повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю ІІ групи (інвалідності ІІ-ї групи) та встановлення відсотків втрати професійної працездатності відповідно до стану його здоров`я.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та перебував в полоні на території російської федерації з травня 2022 року по 21 вересня 2022 року. Після звільнення з полону позивач звернувся до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради» з метою встановлення йому ступеню втрати працездатності та визначення групи інвалідності. За результатами проведеної медико-соціальної експертизи складено акт огляду від 11 травня 2023 року № 244, згідно з яким йому було встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності, пов`язаної із захистом Батьківщини, при цьому жодної групи інвалідності визначено не було. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» та Міністерства охорони здоров`я України із заявою про перегляд акта огляду від 11 травня 2023 року № 244. У липні 2023 року позивач отримав лист від 03 липня 2023 року №21-16/08/759, яким повідомлено про направлення його заяви до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» для надання консультативного висновку. На підставі такого висновку Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» 15 листопада 2023 року розглянув заяву позивача. За результатами розгляду було відмовлено у встановленні групи інвалідності, водночас збільшено відсоток втрати професійної працездатності з 20 до 30 відсотків. На думку позивача, сам факт збільшення відсотка втрати працездатності свідчить про часткове визнання неправомірності висновків відповідача 1, що підтверджує неналежне проведення первинної медико-соціальної експертизи.
Позивач також вважає, що відповідачі неналежно розглянули питання щодо встановлення йому ступеня втрати працездатності та визначення групи інвалідності, чим порушили його право на належний рівень соціального захисту, зокрема на встановлення статусу особи з інвалідністю відповідно до фактичного стану здоров`я. Зокрема, позивач зазначає, що питання щодо встановлення або відмови у встановленні інвалідності взагалі не було предметом розгляду, а дослідження медичних документів здійснено неналежним чином, водночас консультативний висновок спеціалізованої установи надано без особистого огляду позивача та без повного врахування всіх наявних захворювань.
Крім того, позивач посилається на пункт 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), відповідно до якого до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності. Позивач вважає, що оскільки у нього підтверджено обмеження до повноцінної військової служби, а також наявні більше двох захворювань, то йому має бути встановлена II група інвалідності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Суди зазначили, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 грудня 2021 року у справі № 638/2723/16-а та від 12 жовтня 2021 року у справі №280/4820/19, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, під час розгляду спорів щодо рішень медико-соціальних експертних комісій суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного медичного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері. Суд вправі перевірити дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Дослідивши матеріали справи, суди не встановили обставин порушення відповідачами визначеної процедури встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності та визначення групи інвалідності. Суди дійшли висновку, що відповідні рішення прийняті відповідачами після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на медико-соціальну експертизу, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії, що свідчить про відсутність порушення відповідачами порядку розгляду цього питання.
При цьому суди врахували, що позивач скористався правом на оскарження рішення обласної медико-соціальної експертної комісії у порядку пункту 23 Положення, звернувшись до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України.
Доводи позивача про неналежний розгляд питання щодо встановлення йому групи інвалідності суди відхилили як необґрунтовані, зазначивши, що матеріали справи не підтверджують твердження про те, що питання встановлення або відмови у встановленні інвалідності не було предметом розгляду; твердження про неналежний розгляд документів та неповне дослідження стану здоров`я є лише суб`єктивним трактуванням позивачем отриманих відповідей та не підтверджені належними доказами; оцінка правомірності або правильності консультативного висновку спеціалізованої установи не є предметом позову та знаходиться поза межами предмету доказування у цій справі.
Крім того, суди встановили, що позивач був належним чином запрошений для проходження обстеження у Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Так, відповідно до листа Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 13 грудня 2023 року №694/01-19 позивача було запрошено на обстеження до клініки інституту в будь-який зручний для нього день. Доказ: лист до ОСОБА_1 від 09 серпня 2023 року №303, запрошення відправлено простим листом. У зв`язку з неприбуттям позивача до клініки інституту, після закінчення терміну, якій відведено на чекання приїзду пацієнта (1-2 місяці) та відсутністю від нього будь-якої інформації, медико-експертна справа, після ретельного аналізу у кардіоревматологічному експертно-реабілітаційному відділенні, була розглянута на засіданні загальноінститутської медико-експертної комісії (Консультативний висновок інституту від 09 листопада 2023 року №826).
Також суди звернули увагу, що Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» в спірних правовідносинах не був органом, який обстежував позивача, а діяв в межах своїх повноважень як орган, який лише переглядав раніше прийняте рішення медико-соціальної-експертної комісії про відсутність підстав для встановлення позивачеві інвалідності з урахуванням результатів обстежень та лікарських висновків.
Щодо посилання позивача на приписи пункту 27 Положення, суди зазначили, що відповідно до зазначеного пункту до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, однак за наявності сукупності інших визначених цим положенням обставин. Крім того, суди повторно вказали на наведену вище позицію Верховного Суду про те, що суди вправі перевіряти рішення медичко-соціальної експертної комісії виключно в частині дотримання процедури їх прийняття, визначеної Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Оцінка ж обґрунтованості медичних висновків не належить до повноважень суду, оскільки такі питання віднесені до компетенції спеціалізованих медичних установ.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено, а судами не здобуто доказів протиправності рішень відповідачів, що знайшли своє відображення в актах огляду від 11 травня 2023 №244 та від 15 листопада 2023 року №1284, відповідно до яких позивача не визнано особою з інвалідністю.
Сервіси для юристів