ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2015 року м. Київ К/9991/15435/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Інспекція)
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012
у справі № 0670/396/11
за позовом приватного підприємства "МФК-Звягель" (далі - Підприємство)
до Інспекції,
за участю третьої особи - приватного підприємства "Гермес" (далі - ПП «Гермес»),
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0010232320/2 та від 17.12.2010 № 0010242320/2.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, оформлену актом від 18.08.2010 № 1085/05-53/23-20/34394741.
За наслідками цієї перевірки (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0010232320/2, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 37820 грн. (у тому числі 25213 грн. за основним платежем та 12607 грн. за штрафними санкціями);
податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0010242320/2 про донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 532 068 грн. (у тому числі 382 677 грн. за основним платежем та 149 391 грн. за штрафними санкціями).
Однією з підстав для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок Інспекції про те, що сформовані позивачем валові витрати та податковий кредит за операціями з придбання нафтопродутків у рамках господарських правовідносин з ПП «Гермес» не підтверджуються документально, позаяк зазначений товар придбавався ПП «Гермес» за ланцюгом постачання, сформованим за участю фіктивних суб'єктів господарювання. Також відповідач зазначив, що Підприємством не подано документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів, їх зберігання, сертифікації, прийняття за кількістю та якістю в установленому порядку у процесі виконання розглядуваних поставок.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сервіси для юристів