Постанова
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 450/1383/18
провадження № 61-21447св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, у складі судді Мусієвського В. Є., від 11 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., від 04 листопада 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 березня 1992 року ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав на його користь заповіт, посвідчений 12 березня 1992 року Винничківською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, на все належне йому майно на день смерті, яке складається з будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,4141 га, що знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681200:04:000:0055, земельної ділянки площею 0,6351 га, що знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681200:06:000:0056.
17 січня 2014 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А. за заявою сина померлого - відповідача ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 5/2014. Лише 20 червня 2015 року, з повідомлення приватного нотаріуса Баллод Г. А. № 115/02-14 від 16 червня 2015 року йому стало відомо про смерть батька. Однак, ні нотаріус, ні інші уповноважені на здійснення нотаріальних дій органи не повідомили його про наявність заповіту, складеного батьком на його користь. Оскільки він проживає в м. Одеса, то після отримання повідомлення нотаріуса про відкриття спадщини, 25 червня 2015 року уклав договір про надання юридичної допомоги з ФОП ОСОБА_6 та склав довіреність на ОСОБА_7 на вчинення від його імені дій, пов`язаних з прийняттям спадщини, визнання права власності та оформлення права власності на успадковане майно. 02 липня 2015 року за заявою його представника Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області повторно видано свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_5 . Оскільки про наявність заповіту після смерті батька йому стало відомо вже після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, то із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він звернувся з пропуском строку. Однак, пропущення такого строку викликано його необізнаністю про наявність заповіту. При вирішенні питання поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини просив врахувати, що він не міг знати про наявність заповіту, оскільки ще в малому віці разом з матір`ю переїхав жити до м. Одеси, а з батьком майже не спілкувався. Вважає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є об`єктивною та поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що йому не було відомо про існування заповіту. Твердження позивача, про те що саме дії нотаріуса унеможливили вчасне прийняття ним спадщини шляхом подачі заяви, суперечать нормам матеріального права, оскільки закон не пов`язує прийняття спадщини з часом, коли особа довідалась про відкриття такої, а лише фактом смерті спадкодавця (часом її відкриття). Крім цього, посилання позивача на ту обставину, що йому не було відомо про існування заповіту, не може бути прийнято судом до уваги ще і з тих підстав, що навіть при незнанні про існування заповіту, позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини за законом при наявності інформації про смерть спадкодавця.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд правильно виходив із того, що позивач не довів належними доказами, що йому не було відомо про наявність заповіту на його користь. Його доводи про те, що він не знав про наявність заповіту, спростовуються долученою ним до позову заявою від 30 червня 2015 року, поданою ним приватному нотаріусу Баллод Г. А., у якій він зазначив, що є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом. Крім того, з копії заповіту слідує, що цей документ на звороті містить напис від 26 жовтня 2015 року про його незмінність та не скасованість, що спростовує твердження позивача про те, що йому не було відомо про існування заповіту, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини з підстав, що такий пропущений у зв`язку з його необізнаністю про наявність заповіту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивачу було відомо про існування заповіту. Доказом того, що позивач не знав про наявність заповіту на його користь є те, що довідки про наявність складеного заповіту та витяги із спадкового реєстру видаються тільки після смерті заповідача. Дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_5 позивач отримав лише 02 липня 2015 року. А вже після отримання дублікату про смерть позивач отримав заповіт. Отже, про заповіт позивачу стало відомо вже після спливу шестимісячного строку з дня смерті його батька, тому у період з 17 січня по 17 липня 2014 року останній до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Судами не було застосовано положення частини третьої статті 1272 ЦК України. Ні нотаріус, ні сільська рада не давали оголошення в засоби масової інформації про смерть спадкодавця. При вирішення спору судами не було надано належної оцінки підставам та обґрунтуванням заявлених позовних вимог. Необґрунтовані є судові рішення і частині стягнення судових втрат пов`язаних з наданням правничої допомоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Сервіси для юристів