Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 623/809/17
провадження № 61-42755св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне підприємство «Золота нива-1»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Одарюка М. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Золота нива-1» (далі - ПП «Золота нива-1») про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на такі обставини. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 10 листопада 2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцовою О. О. та зареєстрованих в реєстрі за № 2433 та № 2435, позивач отримала в спадок від матері ОСОБА_2 , три земельні ділянки, які розташовані на території Олександрівської сільської ради Ізюмського району Харківської області. За договорами оренди землі від 10 грудня 2007 року ОСОБА_2 передала зазначені земельні ділянки в оренду ПП «Золота нива-1» строком на 10 років. Відповідно до додаткових угод від 23 грудня 2015 року до договорів оренди землі від 10 грудня 2007 року сторони продовжили дію договорів на 15 років з моменту закінчення строку дії договору та відповідно до додаткової угоди від 09 листопада 2011 року до договору оренди землі від 10 грудня 2007 року сторони продовжили дію договору на сім років з моменту закінчення строку дії договору. Після смерті матері позивач вирішила самостійно господарювати на своїй землі, а не здавати її в оренду. У січні 2017 року позивач звернулась до ПП «Золота нива-1» із заявою про розірвання договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, які уклала її мати. У лютому 2017 року відповідач повідомив позивача про те, що не надає своєї згоди на розірвання договорів оренди землі та додаткових угод до них. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не підписувала спірні договори оренди земельних ділянок та додаткових угод до них,позивач просила суд визнати вказані договори оренди земельних ділянок та додаткових угод до них недійсними та скасувати державну реєстрацію.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено. Відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з безпідставності позову та з того, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 19 грудня 2017 року № 20977/20978/17-38 є неналежним та недопустимим доказом. ОСОБА_2 знала про існування спірних договорів оренди земельних ділянок, оскільки отримувала орендну плату за користування земельними ділянками та видала довіреність на ім`я позивача для одержання останньою орендної плати.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не встановили, чи проставляла свій підпис у договорах оренди землі орендодавець та чи виникли між сторонами договору орендні правовідносини. Суди неправильно застосовали норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки до моменту прийняття спадщини вона не знала про вказані договори оренди землі, а дізналась про них лише після смерті матері та прийняття спадщини.
У листопаді 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПП «Золота нива-1», в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Зупинено виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року в частині стягнення судових витрат до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Сервіси для юристів