Постанова
Іменем України
30 травня 2018 року
м. Київ
справа № 524/7159/16-ц
провадження № 61-6059св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), КратаВ. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Агрегатмаш»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2017 року у складі судді Нестеренка С. Г. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Агрегатмаш» (далі - ТОВ «Завод «Агрегатмаш»), у якому просила визнати незаконними та скасувати накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення з роботи, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 липня 2016 року вона працювала на посаді юрисконсульта у ТОВ «Завод «Агрегатмаш». Звільнена 19 серпня 2016 року за систематичне невиконання обов'язків, покладених трудовим договором.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки порушено її право на працю. Адміністрація ТОВ «Завод «Агрегатмаш» не забезпечила її належним робочим місцем, без її згоди вела відеоспостереження, допустила порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень, які оформлені наказами від 04 серпня 2016 року № 17-к, від 05 серпня 2016 року № 18-к, від 16 серпня 2016 року № 24-к, від 17 серпня 2016 року № 25-к та від 19 серпня 2016 року № 26-к. Просила позов задовольнити.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства. ОСОБА_3 неодноразово залишала своє робоче місце без дозволу керівництва, не надаючи обґрунтованих пояснень поважності причин відсутності на робочому місці. При складанні актів щодо відсутності позивача на робочому місці відповідач дотримав відповідний порядок.
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що фактичним місцем роботи визначено місце знаходження адміністрації підприємства - м. Кременчук Полтавської області, проте укладеним трудовим договором конкретне робоче місце не визначено. Кабінет, у якому проведено відеоспостереження, не є робочим місцем, тому факт невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків не встановлено. Не зазначено, у чому саме полягає невиконання трудових обов'язків та яку шкоду внаслідок залишення робочого місця заподіяно підприємству.
Сервіси для юристів