Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №743/1641/15-ц

Постанова

Іменем України

29 січня 2018 року

м. Київ

справа № 743/1641/15-ц

провадження № 61-679св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - військовий інститут телекомунікацій та інформатизації,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військового інституту телекомунікацій та інформатизації, подану його представником Саханчук Тетяною Ігорівною, на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року у складі судді Жовток Є. А. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2016 року у складі суддів:

Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Страшного М. М.,

ВСТАНОВИВ :

22 грудня 2015 року військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (далі - ВІТІ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 11 933 грн 50 коп.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 22 листопада 2010 року по 24 листопада 2014 року перебував з ВІТІ у трудових відносинах, працював водієм. 11 квітня 2011 року між ВІТІ та ОСОБА_4 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. З водіями ВІТІ, в тому числі і з ОСОБА_4, постійно проводились заняття з приводу правильності оформлення шляхових листів та щодо норм витрат пального. В червні-липні 2014 року Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України проведений аудит військового інституту телекомунікацій та інформатизації, за результатами якого виявлено незаконне витрачання та списання матеріальних цінностей (невірне оформлення шляхових листів та неврахування зменшення норм витрат пального на 15% понижуючого коефіцієнта). За наслідками службового розслідування, яке було проведено військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації, встановлено, що відповідач не повністю заповнював шляхові листи, зазначаючи лише початкову та кінцеву точку маршруту, не зазначаючи інших місць заїзду, що призвело до підвищення пройденого кілометражу та незаконного списання пального на суму 5 452 грн. Крім того, при проведенні цього службового розслідування було встановлено, що відповідач у встановлених законодавством випадках не враховував зменшення норми витрати пального на 15% понижуючого коефіцієнта, що призвело до незаконного списання пального на суму 6 481 грн 50 коп.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від

24 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ВІТІ до ОСОБА_4 про відшкодування завданої шкоди відмовлено.

Судові витрати по справі віднесено на рахунок позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення ВІТІ до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди сплинув строк позовної давності в межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Крім того,

ОСОБА_4 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ВІТІ відхилено.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ВІТІ суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.