Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 642/2521/21
провадження № 61-12502св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2021 року у складі судді Бородіної О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П.,Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим,що він перебував з відповідачем у трудових відносинах,згідно з наказом від 04 жовтня 2016 року № 113-к прийнятий на посаду юрисконсульта 1 категорії до Харківського міжрегіонального управління водного господарства.
01 серпня 2019 року він був переведений на посаду провідного юрисконсульта цього підприємства згідно з наказом від 01 серпня 2019 року № 70-к.
На підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України від 03 грудня 2019 року № 739 Харківське міжрегіональне управління водного господарства реорганізоване шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області з 01 квітня 2020 року.
З 01 квітня 2020 року він був зарахований до штатного складу Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності згідно з наказом від 27 березня 2020 року № 20-к.
Наказом від 26 березня 2021 року № 60-к звільнений з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (чисельності) працівників.
Позивач зазначає, що звільнення є незаконним, оскільки після того,як його попереджено 29 січня 2021 року про наступне вивільнення та запропоновано вакантні посади, серед яких вінпогодився на переведення на посаду провідного інженера з охорони праці із заробітною платою 7 890,00 грн, його згода про переведення на вакансію проігнорована і 31 березня 2021 року він звільнений із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вказує, що жодних зауважень під час його роботи та дисциплінарних стягнень він не мав. Однак на посаду провідного інженера з охорони праці прийнято іншого працівника. На підприємстві були інші вакантні посади, його звільнення відбулось з порушенням статті 49-2 КЗпП України.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ від 26 березня 2021 року №60-к щодо його звільнення з посади уповноваженого з антикорупційної діяльності Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області; поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановоюПолтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності штату працівників, в тому числі й посади, на якій працював ОСОБА_1 , який своєчасно попереджений про наступне вивільнення та йому були запропоновані вакантні посади. Однак, на посаду, яку він виявив бажання зайняти, міг бути призначений з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.
Процедура звільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності або штату робітників за пунктом 1частини першої статті 40 КЗпП України проведена з урахуванням вимог чинного законодавства. Суди не встановили порушення процедури звільнення позивача.
Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, в задоволенні яких суд відмовив, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.
Сервіси для юристів