Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/3495/16-ц
провадження № 61-1350св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Первинна профспілкова організація Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року в складі судді Виниченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (далі - РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»), первинної профспілкової організації РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання неправомірними дій та наказу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу від 17 лютого 2011 року ОСОБА_4 обіймав посаду першого заступника директора РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».
На підставі затвердженої судом мирової угоди РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» зобов'язалась поновити його на посаді першого заступника директора з 22 січня 2011 року, що було виконано, проте без забезпечення необхідними для роботи засобами.
У подальшому наказом від 16 травня 2012 року ОСОБА_4 переведено на посаду помічника директора. Наказом від 23 січня 2014 року ОСОБА_4 переведено на посаду начальника Центрального розподільчого складу. Наказом від 23 січня 2014 року його переведено на посаду начальника Відділу постачання. Наказом від 16 травня 2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Відділу постачання.
Не погодившись з наказом про звільнення, ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх прав. Вказує, що під час розгляду цивільної справи йому стало відомо про існування наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників.
ОСОБА_4 вважає наказ від 24 листопада 2014 року незаконним, оскільки з цим наказом його не ознайомлювали; відсутнє техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності і штату працівників; роботодавець не вчинив всіх передбачених законом дій перед наміченим звільненням; не взято до уваги, що його незаконно не було поновлено на посаді першого заступника директора, при цьому звільнено з посади, яку він не повинен був обіймати; засідання профспілкового комітету не відбувалось, ОСОБА_4 не викликали, протокол сфальсифіковано, зокрема через відсутність члену профспілкового комітету, який підтвердив ці обставини при розгляді справи щодо звільнення; створена наказом від 01 жовтня 2014 року робоча група своїх висновків щодо запланованих змін не виклала, необхідної документації не опрацювала, рішень щодо підготовки проектів наказів не приймала, а на наявних проектах відсутні підписи робочої групи.
Зазначає також, що унаслідок таких дій у нього загострилася хвороба, у зв'язку із чим він змушений був проходити стаціонарне лікування, що призвело до втрати сталих життєвих зв'язків та потребувало докладання зусиль для організації свого життя.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: поновити строк для визнання неправомірними дій при складанні наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників, визнання неправомірним наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників; визнати неправомірними дії РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Первинної профспілкової організації, директора ОСОБА_5, голови Первинної профспілкової організації ОСОБА_6, старшого інспектора з кадрів ОСОБА_7, начальника юридичного відділу ОСОБА_8 при складанні наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників; визнати неправомірним наказ РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників; стягнути з РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 5 000 000 грн, з Первинної профспілкової організації РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 5 000 000 грн, з ОСОБА_5 2 000 000 грн, з ОСОБА_6 2 000 000 грн, із ОСОБА_7 1 000 000 грн, з ОСОБА_8 1 000 000 грн, як відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року в задоволенні позов відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів щодо складання наказу та захворюванням позивача.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов'язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи позовної заяви не містять таких підстав, з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів