Постанова КЦС ВП від 27.11.2018 року у справі №727/3926/16-ц

Постанова

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 727/3926/16-ц

провадження № 61-9316св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Чернівецької області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4, Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2016 року у складі судді Гончарової І. М. та ухвалу Апеляційного суд Чернівецької області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Литвинюка І. М., Владичана А. І., Міцнея В. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Чернівецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 січня 2012 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2012 року, він засуджений за частиною другою статті 15, частиною другою статті 152, частиною першою статті 153, частиною першою статті 186 КК України до семи років позбавлення волі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2013 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області віл 24 квітня 2012 року скасовано. Справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2013 року скасовано вирок, а кримінальну справу направлено прокурору Чернівецької області для організації проведення додаткового розслідування. Змінено міру запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено його з-під варти.

11 червня 2014 року Сокирянським районним судом Чернівецької області щодо нього ухвалено виправдувальний вирок.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 грудня 2014 року вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2014 року залишено без змін.

Він незаконно перебував під слідством і судом чотири роки чотири місяці і дванадцять днів, внаслідок чого він зазнав сильних моральних страждань. Застосовані до нього неправомірні засоби слідства, несправедливе ув'язнення і покарання стали причиною психоемоційного дисбалансу. Після звільнення почуває погіршення здоров'я, а саме: розлади сну, зору, головні болі, стискання в області серця.

Завдану йому моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає критеріїв майнового виразу душевного болю. Компенсація моральної шкоди не може відповідати його стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір моральної шкоди оцінює у 1 000 000 грн, яку просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 75 980 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу, притягнення до кримінальної відповідальності та засудження позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Відповідно до зазначених принципів розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Оскільки позивач перебував під слідством і судом чотири роки чотири місяці і дванадцять днів, тому виходячи з установленого законом розміру заробітної плати на час ухвалення рішення, розмір відшкодування моральної шкоди складає 75 980 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також виходив з правових підстав, передбачених статтями 23, 1167, 1176 ЦК України для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх обов'язків, тривалим перебуванням під слідством (більше 4 років) і судом, протягом яких позивач не мав можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування та вимушений пристосовуватися до несприятливих умов.

У жовтні 2016 року Державна Казначейська служба України звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення, у якій просила скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Судами не враховано положення статті 1176 ЦК України, згідно з якими фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Судами залишено поза увагою факт самообмови, оскільки у поясненнях ОСОБА_4 особисто повідомив щодо обставин скоєного ним злочину.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.