Постанова КЦС ВП від 03.07.2018 року у справі №640/17380/16-ц

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 640/17380/16-ц

провадження № 61-26555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції,

представник відповідача - ОСОБА_5,

відповідач - Державна казначейська служба України,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2017 року у складі судді Попрас В. О., ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року у складі суддів: Коваленко І. П., Бездітко В. М., Довгаль А. П.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 75000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Позов мотивовано тим, що 05 липня 2016 року сталася дорожно-транспортна пригода (далі - ДТП) з участю його автомобіля Volkswagen Golf 7, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля MAZDA CX5, державний номер НОМЕР_2. На місце ДТП прибули працівники поліції, які повідомили позивача, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та запропонували пройти огляд на наявність в нього алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер».

Позивач відмовився пройти такий огляд, оскільки працівник поліції не визначив, на якому пристрою та яким чином буде здійснено перевірку; в порушення вимог законодавства України позивачу не було запропоновано у зв'язку із відмовою проведення огляду на місці його направлення для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Таким чином, працівниками поліції не додержано встановленого законом порядку проходження огляду на стан сп'яніння.

За результатами вищевказаний подій працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення щодо скоєння ДТП, який, на думку позивача, є сфальсифікований.

В результаті протиправних дій працівників поліції позивача позбавлено водійського посвідчення та права володіти транспортним засобом, оскільки він був переданий на зберігання третій особі.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2016 року відносно позивача провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_4 вважає, що його було незаконно позбавлено посвідчення водія та правом розпоряджатися автомобілем строком на одну добу, у зв'язку з чим, працівниками йому було завдано моральної шкоди, яка виражається у душевному стражданні, незаконному звинуваченні у скоєнні адміністративного правопорушення, що позбавило його можливості реалізовувати свої звички, бажання, розпорядок робочого та власного часу, погіршено відносини з оточуючими людьми та заподіяно у зв'язку з цим інші негативні наслідки морального характеру.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу у зв'язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові відсутні. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди.