Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 585/724/19
провадження № 61-18673св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року у складі судді Машини І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України (далі - казначейство) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 убито її сина ОСОБА_2 . Правоохоронним органам особа злочинця (громадянин ОСОБА_3 ) була відома, але впродовж 16 років до кримінальної відповідності його не притягували, мотивуючи це тим, що він є громадянином Узбекистану, не проживає в Україні і начебто ухиляється від відповідальності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що їй стало відомо на час звернення із цим позовом до суду. Через потурання і бездіяльності держави вбивця уникнув кримінальної та цивільної відповідальності за вчинений злочин.
Також позивач зазначала, що ОСОБА_3 вперше був затриманий правоохоронними органами і йому пред`явлено обвинувачення за частиною третьою статті 101 Кримінального кодексу України 1960 року у лютому 2009 року. Лише під час розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 у судах виявилося, що від слідства та суду він не переховувався, про кримінальну справу стосовно нього та розшук йому відомо не було. До Узбекистану він не втікав, всі ці роки постійно перебував і працював на території України, вступив у релігійний шлюб, під час якого у нього народилося четверо дітей, проживав із сім`єю в Криму, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування (реєстрації), а влітку 2008 року отримав паспорт громадянина України. Таким чином, протягом 14 років чиновники міліції та прокуратури повідомляли їй недостовірні відомості про те, що нібито ОСОБА_3 втік із України і переховується в Узбекистані. Вона усі ці роки зверталася із численними скаргами та заявами до правоохоронних органів, зокрема органів прокуратури. Розслідування смерті сина було неналежним, неадекватним, халатним та неефективним; така злочинна бездіяльність призвела до того, що місцевим судом закрито кримінальну справу проти ОСОБА_3 у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Її цивільний позов як потерпілої сторони до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди за позбавлення життя сина, судом залишено без розгляду.
Таким чином, ОСОБА_3 не поніс відповідальності за вбивство її сина ОСОБА_2 . З моменту смерті сина вона зазнавала сильні стреси, плани на подальше життя зруйнувалися, весь час жила з надією притягнути винних осіб до відповідальності.
Сервіси для юристів