Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №404/6391/16-ц

Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 404/6391/16-ц

провадження № 61-40224св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради м. Кропивницького,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2018 року у складі судді Павелко І. Л. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради м. Кропивницького (далі - Служба у справах дітей), про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідач свідомо не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, її підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного для її розвитку харчування, медичного догляду та лікування, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батька і можливе лише у разі доведення винної поведінки останнього, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками; належні та допустимі докази цього в справі відсутні, стосунки між батьками не повинні впливати на інтереси дитини. Зазначив, що перебування відповідача нетривалий час під вартою у слідчому ізоляторі не може бути виключною обставиною для позбавлення його батьківських прав.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовувалась тим, що наявний у матеріалах справи висновок Органу опіки та піклування від 01 вересня 2016 року № 5810/49-05-24 не містить належного обґрунтування необхідності позбавлення відповідача батьківських прав, у ньому наявна лише констатація певних фактів та безпідставний висновок про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у справі не встановлено беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми обов'язками, які б свідчили про його ухилення від виховання своєї дитини і, як наслідок, необхідність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, що, зокрема, відповідатиме інтересам його дочки ОСОБА_6

Апеляційним судом враховано пояснення позивача у судовому засіданні, відповідно до яких вона з 2016 року працює та проживає у місті Києві. Разом з нею з 2017 року проживає дочка ОСОБА_6.

Також суд врахував пояснення відповідача, який зазначив, що стосовно нього ведеться кримінальне провадження та оскільки слідство ще триває, йому обрано запобіжний захід у вигляді застави, тому він позбавлений можливості виїжджати за межі м. Кропивницького для зустрічей з дочкою. Відповідач мав намір відкрити картковий рахунок для перерахування коштів на утримання дочки, оскільки має постійне місце роботи та можливість надавати матеріальну допомогу. Проте, позивач такої згоди на відкриття карткового рахунку не надає, про що позивач у судовому засіданні не заперечувала та зазначила, що матеріальної допомоги від відповідача не потребує; має змогу утримувати дочку самостійно.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що відповідач має можливість виїжджати з м. Кропивницького за умови отримання на це дозволу суду. Надавати матеріальну допомогу на утримання дочки можна, не залишаючи населеного пункту, де він мешкає, шляхом відкриття банківського рахунку на її ім'я, здійснення грошових переказів. Повна бездіяльність відповідача і нехтування своїми батьківськими обов'язками підтверджується відсутністю звернень до правоохоронних органів щодо з'ясування її місця проживання; до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною; до служби у справах дітей з приводу чинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у спілкуванні з нею та про перегляд службою у справах дітей висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

Заявник зазначає, що відповідач протягом чотирьох років у вихованні, спілкуванні та розвитку дитини участі не брав, святкових заходів за участю дочки не відвідував, її життям не цікавився.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

ОСОБА_4 подала до Верховного Суду клопотання про розгляд справи за її участю. Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною тринадцятою статті 7ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.