Постанова
Іменем України
26 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 490/8831/15-ц
провадження № 61-4309св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у складі суддів: Слободянюк С. В., Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця) про захист прав споживачів, стягнення вартості проїзду, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 16 травня 2015 року позивач скористалася послугами перевізника швидким потягом сполученням «Миколаїв-Київ» зі станції «Миколаїв пасажирський» у плацкартному вагоні №11 місце 33, що підтверджується придбаним квитком на проїзд. Вказувала, що під час посадки до поїзду нею та іншими пасажирами потягу було виявлено токсичний сморід через фарбування технічних люків та підлоги фарбою, яка не висохла на час відправлення, через що в неї почалось отруєння внаслідок вдихання токсичних речовин, запаморочення, відчуття нудоти та кровотеча носом, після чого був викликаний начальник поїзду, швидка допомога викликана не була, оскільки потяг рухався та для уникнення запізнення потягу, аварійної зупинки зроблено не було. Через півгодини після відправлення зі станції «Миколаїв пасажирський», після конфлікту між пасажирами та адміністрацією потягу, ОСОБА_1 було переведено до вагону № 10, в якому протягом двох годин здійснювали пересадку, оскільки на станціях прибували пасажири і остаточно її було пересаджено на бокове місце, що погіршило умови проїзду, оскільки квиток було придбано на нижнє місце.
Зазначала, що недбале виконання своїх службових обов'язків призвело до порушення її прав як споживача, оскільки нею не було отримано якісні послуги з перевезення, порушено санітарні норми утримання вагонів у належному стані, погіршено умови проїзду, та отримано короткочасне токсичне отруєння. Про такі порушення було складено акт, проте посадові особи відповідача відмовились його підписувати.
Крім того, 08 липня 2015 року позивач знову скористалася послугами перевізника ПАТ «Українська залізниця» щодо перевезення пасажирів швидкісним потягом № 121 сполученням «Київ-Миколаїв» зі станції «Київ пасажирський» у плацкартному вагоні № 24. Вказувала, що 09 липня 2015 року з 05 год. 15 хв. вказаний потяг тридцять вісім хвилин стояв на станції «Казанка» через нагрів буксового вузла секції «А» тепловозу серії 2ТЕ10УТ № 0063 та на вимогу машиніста було викликано допоміжний локомотив. Протягом тієї ж подорожі, 09 липня 2015 року о 07 год. 30 хв. сталося загорання тепловозу № 2606. Потяг зупинився на 209 км перегону Грейгове - Горохівка Жовтневого району Миколаївської області. Працівники потягу намагалися самотужки ліквідувати пожежу, однак із 11 вогнегасних балонів робочим виявися лише один, пожежу було ліквідовано о 08 год. 40 хв. Таким чином, відповідачем було знехтувано усі протипожежні правила утримання вагонів, не забезпечено належних умов перевезення пасажирів. Вказувала, що у зв'язку з тим, що знаходитись біля потягу було небезпечно, токсичний дим згорання речовин розповсюджувався навколо значної території, враховуючи сильну спеку, пасажири прийняли рішення відправлятися самотужки до м. Миколаєва, оскільки рятувальні автобуси відповідач протягом 1,5 годин не направив до місця події. Внаслідок чого позивач та інші пасажири прямували через поле 5 кілометрів до траси, що проходить з м. Снігурівка в сторону м. Миколаєва. До кінцевої станції м. Миколаєва пасажирський потяг прибув із запізненням на 3 години 41 хвилину, вказані обставини визнано відповідачем.
Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача 1 670 грн 13 коп., з яких: 50 % вартості проїзду 16 травня 2015 року у розмірі 57 грн 64 коп., 100 % вартості проїзду 16 липня 2015 року у розмірі 112 грн 49 коп. та 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 170 грн 13 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено надання відповідачем неякісних послуг з перевезення 16 травня 2015 року та 08 липня 2015 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачем договору перевезення позивачу завдано майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню: 50 % вартості проїзду 16 травня 2015 року у розмірі 57 грн 64 коп. та 100 % вартості проїзду 08 липня 2015 року у розмірі 112 грн 49 коп., всього у розмірі 170 грн 13 коп. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що відсутні підстави, передбачені статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Сервіси для юристів