Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 761/21037/16-ц
провадження № 61-973св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2018 року в складі судді: Волошина В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»), публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк), третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання частково недійсним договору факторингу.
Позовна заява обґрунтована тим, що 10 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11392822000, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 49 370 доларів США, зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 вересня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №228195.
Позивачу стало відомо, що 20 квітня 2015 року було укладено договір факторингу №18 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», відповідно до якого до останнього переходять права вимоги і за згаданим кредитним договором. Позивач вважала, що даний договір факторингу укладено з порушенням норм законодавства, а саме положення статті 1078 ЦК України, оскільки предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), а тому вимоги клієнта до боржника, пов`язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом договору факторингу. Саме тому ПАТ «УкрСиббанк» не мало законних підстав для відступлення права грошової вимоги за споживчим кредитним договором ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». При укладені договору факторингу у справі не замінюючи кредитора у зобов`язанні в передбаченому законом порядку, фактично було здійснено заміну стягувача на стадії виконання судового рішення.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір факторингу № 18 від 20 квітня 2015 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в частині передачі споживчого кредиту № 11392822000, підписаного ОСОБА_1 і ПАТ «УкрСиббанк» від 10 вересня 2008 року.
Сервіси для юристів