Постанова
Іменем України
25 січня 2018 року
м. Київ
справа № 569/18201/14-ц
провадження № 61-762 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Національний університет водного господарства та природокористування,
третя особа - Міністерство освіти і науки України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року в складі судді Першко О. О. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року в складі суддів: Хилевича С. В., Максимчук З. М., Шеремет А. М.,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національного університету водного господарства та природокористування, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про скасування наказу в частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 з 1979 року працював у відповідача викладачем, доцентом кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем. Наказом Національного університету водного господарства та природокористування від 21 жовтня 2014 року № 662 позивача звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказував, що звільнення з роботи відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а саме: ОСОБА_2 працював понад два місяці після відповідного попередження; звільнення відбулося без урахування відмови у наданні згоди профспілкового органу на звільнення; відповідачем не враховано переважного права позивача на залишення на роботі, зокрема, щодо рівня його кваліфікації та продуктивності праці. Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати наказ Національного університету водного господарства та природокористування від 21 жовтня 2014 року № 662 в частині звільнення його з роботи; поновити ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем Національного університету водного господарства та природокористування з 24 жовтня 2014 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року у розмірі 17 455 грн 86 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Національного університету водного господарства та природокористування від 21 жовтня 2014 року № 662 у частині пункту 1 щодо звільнення позивача з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем університету з 25 жовтня 2014 року. Стягнуто з Національного університету водного господарства та природокористування на користь ОСОБА_2 5 948 грн 49 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та 1 000 грн. моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 3 червня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області 12 лютого 2015 року залишено без змін.
У листопаді 2015 року Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2015 року в зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заяву мотивовано тим, що підставою для ухвалення рішення, про перегляд якого подано дану заяву, було рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2014 року у справі № 569/13206/14-ц, яким визнано незаконним та скасовано наказ ректора Національного університету водного господарства та природокористування від 26 червня 2014 року про попередження про наступне звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Проте, у подальшому рішення апеляційного суду від 19 грудня 2014 року у справі № 569/13206/14-ц скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вище вимог.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2016 року заяву Національного університету водного господарства та природокористування задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2015 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушень трудового законодавства при звільненні позивача не допущено. Позивач був належним чином повідомлений про наступне вивільнення. Обґрунтування відмови профспілкового органу у наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем не містить посилань на порушення відповідачем норм трудового законодавства щодо підстав і порядку звільнення.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивача з урахуванням норм трудового законодавства звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України без врахування відмови профспілкового органу, оскільки така є необґрунтованою. Крім того, Національним університетом водного господарства та природокористування не пізніше ніж за два місяці повідомлено ОСОБА_2 про наступне звільнення.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Сервіси для юристів