Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 149/2510/21
провадження № 61-7010св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Хмільницької міської ради Вінницької області, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2022 року, постановлене суддею Олійником І. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також збільшити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , до 4 000, 00 грн.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі та вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого на її користь рішенням суду від 13 червня 2014 року з відповідача стягуються аліменти в розмірі 700, 00 грн.
ОСОБА_1 зазначила, що рішенням від 02 жовтня 2019 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області відмовив їй у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки той стверджував, що бажає брати участь у вихованні дитини, цікавитися її життям.
Однак після цього рішення суду поведінка відповідача стосовно дитини не змінилася, він самоусунувся від виховання сина, не приділяє дитині уваги, не цікавиться і не опікується ним, хоча ОСОБА_6 є особою з інвалідністю та потребує підвищеної уваги і турботи, утримання та виховання зі сторони батька. Позивач звертала увагу на те, що з 2019 року відповідач жодного разу не спілкувався з сином, не вітав його з днем народження, не намагався спілкуватися, не цікавився успішністю навчання дитини. Також ОСОБА_2 не займався питанням оздоровлення та лікування сина, хоча є засновником та директором Громадської організації «Туристично-оздоровча Україна».
За таких обставин вважала, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно сина, тому просила позбавити його батьківських прав.
Також ОСОБА_1 зазначала, що аліментів, які стягуються з відповідача, за розміром є недостатніми для повноцінного утримання сина, оскільки позивач не працює, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради як особа, яка отримує державну допомогу дітям-інвалідам з 01 серпня 2018 року до 13 березня 2030 року.
Як стверджувала позивач, їхній син навчається за інклюзивною формою освіти, потребує позашкільних занять, консультацій лікарів і ці витрати несе лише вона. Водночас відповідач є особою працездатного віку, не має інших утриманців, є засновником та директором Громадської організації «Туристично-оздоровча Україна», яка отримує прибуток, а тому вважала, що він має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, а саме 4 000, 00 грн щомісячно.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
Сервіси для юристів