ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 658/4877/14
провадження № 61-11845св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), КузнєцоваВ.О., СтупакО.В., УсикаГ.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану його представником Крапівцевою Оленою Олександрівною, на рішення Каховського районного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року, ухвалене у складі судді Подіновської Г. В., та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Чиркової К. Г., Ігнатенко П. Я., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 14 липня 2010 року між нею АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000711188445, відповідно до умов якого банк прийняв від неї кошти на вкладний (депозитний) рахунок у сумі 77 400 грн на строк зберігання 12 місяців з 14 липня 2010 року по 14 липня 2011 року з виплатою процентів. З 1 лютого 2014 року АТ КБ «ПриватБанк» припинено виплату процентів за договором депозиту і вона 15 травня 2014 року звернулася до банку із заявою про розірвання договору, на що відповідач відмовив у зв'язку з нестабільною ситуацією в країні.
За таких обставин просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, внесені на депозитний рахунок, у сумі 84 754,36 грн, нараховані проценти за договором банківського вкладу у сумі 20 268,15 грн, моральну шкоду у сумі 15 000 грн, індекс інфляції за час прострочення боргу у сумі 51 620,21 грн та витрати на оплату правової допомоги.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти, внесені на депозитний рахунок у сумі 84 754,36 грн, нараховані проценти за договором банківського вкладу у сумі 20 268,15 грн, індекс інфляції за час прострочення боргу у сумі 51 620,21 грн, а також витрати на правову допомогу в сумі 1 462 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув позивачу грошові кошти за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000711188445 від 14 липня 2010 року (вклад «СТАНДАРТ»), тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в результаті дій або бездіяльності відповідача і не надано підтвердження розрахунку моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2016 року, відхилено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року залишено без змін з посиланням на відповідність його висновків нормам матеріального та процесуального права.
У березні 2016 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крапівцева О.О. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі зазначила, що позивачем надана копія договору, а квитанція про внесення коштів не містить печатки або штампу банку, у зв'язку з чим судами неправильно застосовано положення статті 1059 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і зроблено помилковий висновок про наявність між сторонами договірних правовідносин за відсутності належних доказів. Вказаний висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.
Вказувала, що судами попередніх інстанцій у рішеннях не зазначено, за який період здійснений розрахунок процентів, яка процентна ставка застосована та з якої суми здійснювався розрахунок. Також у судових рішеннях не відображено розрахунку індексу інфляції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Сервіси для юристів