Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 149/1089/22
провадження № 61-292св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
третя особа - директор виробничого структурного підрозділу «Санаторій «Медичний центр реабілітації залізничників» філії «Центр оздоровлення та відпочинку» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Гаврилюк Олександр Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу директора виробничого структурного підрозділу «Санаторій «Медичний центр реабілітації залізничників» філії «Центр оздоровлення та відпочинку» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Гаврилюка Олександра Олександровича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2022 року в складі судді Вергелеса В. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ директора виробничого структурного підрозділу «Санаторій «Медичний центр реабілітації залізничників» філії «Центр оздоровлення та відпочинку» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ВСП «Санаторій «МЦРЗ») Гаврилюка О. О. від 22 квітня 2022 року № 55 про призупинення дії трудового договору з нею, зобов`язати нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 квітня 2022 року по день фактичного допуску до роботи та стягнути на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працює у ВСП «Санаторій «МЦРЗ» на посаді заступника директора з лікувальної роботи та за сумісництвом на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії.
З 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан.
Наказом директора ВСП «Санаторій «МЦРЗ» Гаврилюка О. О. від 22 квітня 2022 року № 55 дію трудового договору з нею з 25 квітня 2022 року призупинено до відновлення, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, чим фактично її відсторонено від роботи. Підставою для винесення наказу зазначено відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного лікування.
Вважала наказ незаконним, таким, що носить дискримінаційний характер і порушує її право на працю.
Зокрема вказувала, що місто Хмільник Вінницької області, де розташовано її робоче місце, не відноситься до зони бойових дій, не є окупованою територією, де є неможливим надання та виконання роботи за її трудовим договором. Відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного нічим не підтверджена та спростовується роботою інших працівників у цьому закладі. До того ж вона виконувала роботу не тільки заступника директора з лікувальної роботи, а ще й лікаря-невропатолога вищої категорії, яка є необхідною для функціонування закладу.
Внаслідок порушення її права на працю їй завдано моральну шкоду, розмір якої вона визначала в 10 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року,позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора ВСП «Санаторій «МЦРЗ» № 55 від 22 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з 25 квітня 2022 року з заступником директора з лікувальної роботи та лікарем-невропатологом вищої категорії (внутрішній сумісник) ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ «Українська залізниця» нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 25 квітня 2022 року по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу.
У задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Визнаючи наказ про призупинення дії трудового договору незаконним та зобов`язуючи відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів, що на час видачі наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника виконувати її.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Сервіси для юристів