Постанова
Іменем України
21 березня 2018 року
місто Київ
справа № 417/3852/17
провадження № 61-4150св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3,
заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Марківського районного суду Луганської області у складі головуючого судді Шкирі В. М. від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Луганської В. М., Карташова О. Ю., Дронської І. О. від 11 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_3 03 березня 2017 року звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації.
Заява обґрунтовувалася тим, що ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у м. Луганську. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02 листопада 2015 року № 925022362 був змушений переміститися зі свого постійного місця проживання на тимчасово окупованій території Луганської області до смт Марківки Луганської області, де проживав і на момент подання заяви. На окупованій території у заявника залишилось нерухоме майно. Звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту вимушеного переселення з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини Луганської області України зумовлене тим, що заявник має на меті набути статус особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що має наслідком виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив встановити юридичний факт, що його вимушене переселення у жовтні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області.
Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 19 червня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що факт збройної агресії стосовно України та тимчасової окупації окремих районів Донецької та Луганської областей Російською Федерацією є загальновідомим фактом, оскільки такий факт підтверджений Парламентом України та Президентом України під час здійснення ними своїх законодавчих, виконавчих та інших повноважень, тому не потребує судового підтвердження. Факт вимушеного переселення заявника підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та згідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ця обставина є загальновідомою та такою, що не потребує доказування, а отже, необхідність встановлювати такий факт у судовому порядку відсутня.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У своєму судовому рішенні суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що факт збройної агресії проти України зі сторони Російської Федерації є загальновідомим та не потребує доказуванню. Висновок суду першої інстанції, що наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вже є підтвердженням факту вимушеного переселення заявника внаслідок збройної агресії Росії проти України правильний та відповідає встановленим у справі обставинам. За висновками суду апеляційної інстанції, заявник не довів, що від встановлення факту, що вимушене переселення заявника з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації, залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав. Встановлення такого факту не може пов'язуватися з набуттям особою статусу, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, оскільки статтею 4 зазначеної Конвенції визначено коло осіб, які перебувають під захистом Конвенції.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року, ОСОБА_3 просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що до юрисдикції судів належить вирішення всіх правових питань, у тому числі, які виникають у зв'язку зі збройною агресією інших держав щодо України. Юридичний факт, який він просить встановити, має індивідуальний характер та стосується виключно заявника. Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано до суду у порядку окремого провадження для визначення його статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, у тому числі щодо отримання ним відповідної допомоги. Законодавством іншого позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між переселенням із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації не визначено.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За правилом підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року та ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року цивільну справу за заявою ОСОБА_3, за участю заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації, про встановлення факту, що має юридичне значення призначено до судового розгляду.
Сервіси для юристів