Постанова
Іменем України
20 червня 2018 року
м. Київ
справа № 161/17119/16-ц
провадження № 61-11268св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року у складі судді: Рудської С. М. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року у складі суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що її сестра ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1990 року мала незадовільний стан здоров'я і постійно проходила лікування в медичних установах Волинської області. Основним її захворюванням був психічний розлад, до якого, в подальшому, додався ще ряд інших захворювань.
В 1990 році ОСОБА_6 була визнана інвалідом першої групи загального захворювання, пов'язаного з психічним розладом здоров'я. Весь час вона надавала сестрі посильну допомогу, як матеріальну, так і фізичну. Сестра проживала за адресою: АДРЕСА_2 у належному їй на праві власності будинку. В 2004 році вона забрала сестру проживати до себе в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Для того, щоб здійснювався догляд за будинком вона (позивач) подала оголошення в газету, щоб поселити в будинку сестри квартирантів. На оголошення відгукнувся відповідач ОСОБА_5 і за усною домовленістю з нею оселився у будинку сестри. Згідно з домовленістю відповідач мав право користуватися будинком, натомість здійснювати за ним нагляд, допомагати здійснювати догляд за сестрою.
Проте, свої зобов'язання відповідач не виконав, скориставшись її (позивача) відсутністю в квартирі за місцем проживання, він 11 жовтня 2012 року привів до квартири приватного нотаріуса Моравецького В. Р. і використавши безпорадний стан сестри, вмовив ОСОБА_6 скласти на його користь заповіт на будинок і земельні ділянки, які належали сестрі на праві власності. Не розуміючи значення своїх дій та перебуваючи у той час у загостреному хворобливому стані, ОСОБА_6 підписала вказаний заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Посилаючись на статтю 225 ЦК України, просила суд визнати недійсним заповіт, складений 11 жовтня 2012 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним заповіт складений ОСОБА_4 11 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В. Р., реєстровий № 1912. Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в сумі - 551,20 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що спадкодавець ОСОБА_6 на час вчинення оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Сервіси для юристів