Постанова
Іменем України
19 вересня 2018 року
місто Київ
справа № 534/955/17
провадження № 61-22539ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В.О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Державна казначейська служба України,
треті особи: прокуратура Полтавської області, Головне управління Національної поліції України в Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 липня 2017 року у складі судді Куц Т. О. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мартєва С. Ю., Лобова О. А., Хіль Л. М., а також касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мартєва С. Ю., Лобова О. А., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, казначейська служба), треті особи: прокуратура Полтавської області, Головне управління Національної поліції України в Полтавській області
(далі - ГУ НП в Полтавській області), про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 18 квітня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобілем «ДЕУ Сенс» під керуванням водія ОСОБА_3 скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. За цим фактом розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. На згаданий автомобіль було накладено арешт, позивач протягом місяця був позбавлений права вільно ним користуватись та розпоряджатись.
22 вересня 2014 року ОСОБА_3 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення та затверджено обвинувальний акт. Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2016 року ОСОБА_3 виправдано за частиною першою статті 286 КК України за недоведеністю вини. У зв'язку з цим ОСОБА_3 просив стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, суму у розмірі 150 400, 00 грн.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 липня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Судом стягнуто на корить ОСОБА_3 150 400, 00 грн на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання зі спеціального рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що страждання позивача були пов'язані з переоцінкою його соціальної значимості, що зумовило зміни у його ставленні до життєвого устрою, в якому він існував раніше, і вплинуло на зміст правовідносин, в яких позивач брав участь. Враховуючи час незаконного перебування під слідством та судом позивача, а також незаконного накладення арешту на його майно, що обмежувало його права як власника майна протягом періоду з 18 квітня 2013 року до 23 березня 2017 року (47 календарних місяців), а також розмір мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи у суді складала 3 200, 00 грн, відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, становить 150 400, 00 грн, що відповідає обставинам справи, глибині та тривалості моральних страждань позивача.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з 150 400, 00 грн до 75 200, 00 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що судом першої інстанції вірно встановлено початок терміну перебування позивача під слідством з моменту настання ДТП - 18 квітня 2013 року, оскільки з цього моменту він фактично був позбавлений права розпоряджатися своїм транспортним засобом. Проте відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року мінімальна заробітна плата не підлягала застосуванню як розрахункова величина, а тому для обрахунку суми відшкодування моральної шкоди належить застосовувати розмір мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600, 00 грн.
ОСОБА_3, не погодившись із ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції, у жовтні 2017 року звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Сервіси для юристів