Постанова
Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 369/1971/16-ц
провадження № 61-5685 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., ПророкаВ.В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_6,представник позивача-ОСОБА_7,відповідачі-Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», -Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області,треті особи-ОСОБА_10, -Приватний нотаріус Шевчук Зоя Михайлівна, -Державне підприємство «Дніпровський круг»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Дубас Т. В. від 06 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Журби С. О., Данілова О. М., Мережко М. В. від 03 жовтня 2016 року.
Встановив:
У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «РайффайзенБанк Аваль»), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_10, приватний нотаріус Шевчук З. М., Державне підприємство «Дніпровський круг» (далі - ДП «Дніпровський круг»), про визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивувала тим, що 29 лютого 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір на суму 31 452 дол. США, під 14,25 % річних до 28 лютого 2027 року разом з додатковою угодою до нього.
Згідно із умовами іпотечного договору, укладеного 29 лютого 2008 року між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_6, кредитні зобов'язання позичальника ОСОБА_10 забезпечено іпотекою у вигляді майнових прав на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру № 99 загальною площею 110,15 кв. м, що знаходиться на третьому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1. 27 травня 2008 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до вказаного договору іпотеки.
ОСОБА_6 вважає, що цей договір іпотеки суперечить положенням частини другої статті 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частині другій статті 5 Закону України «Про іпотеку» (далі - ЗУ «Про іпотеку») в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, оскільки на момент укладення спірного договору майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки. Позивач вказує, що підстави позову відповідають судовій практиці та висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-100цс13, в якій суд дійшов аналогічного висновку за таких самих обставин.
На підставі наведеного ОСОБА_6 просила суд: визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1202, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6; зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна - трикімнатної квартири № 99 загальною площею 110,15 кв. м, що знаходиться на третьому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_6; зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження нерухомого майна - трикімнатної квартири № 99 загальною площею 110,15 кв. м, що знаходиться на третьому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_6
У подальшому позивач подав до суду клопотання про заміну відповідача Державної реєстраційної служби України на Міністерство юстиції України.
Сервіси для юристів