Постанова КЦС ВП від 19.09.2018 року

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 392/459/16-ц

провадження № 61-21569св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - селянське (фермерське) господарство «Підкевич Микола Васильович»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Підкевич Микола Васильович» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А., від 24 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до селянського (фермерського) господарства «Підкевич Микола Васильович» (далі - СФГ «Підкевич Микола Васильович») про стягнення коштів за використання самовільно занятої земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 успадкував після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, земельну ділянку, площею 6, 36 га, яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Ця земельна ділянка до 2010 року перебувала в оренді у СФГ «Підкевич Микола Васильович», а у період з 2010 по 2014 рік безпідставно використовувалась останнім. Відповідач не сплатив орендну плату за 2007-2009 роки у сумі 7 136, 56 грн, а також завдав збитків внаслідок самовільного використання спірної земельної ділянки у розмірі неотриманих доходів, які позивач реально міг одержати при здачі земельної ділянки в оренду, з розрахунку не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, що за розрахунками, проведеними самим відповідачем та наданими до податкових органів, з урахуванням одноразово сплаченої 17 грудня 2014 року суми коштів - 8 000, 00 грн, складає: за 2010 рік - 2 295, 54 грн, за 2011 рік - 4 353, 00 грн, за 2012 рік - 5 357, 38 грн, за 2013 рік - 5 355, 00 грн, за 2014 рік - 7 204, 74 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь суму орендної плати, яку було нараховано, але не виплачено за договором оренди спірної земельної ділянки, укладеним зі спадкодавцем ОСОБА_4, за період 2007-2009 роки - 7 136, 56 грн, у відшкодування майнової шкоди за самовільне користування спірною земельною ділянкою (упущеної вигоди) з урахуванням трьох відсотків річних, індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України та процентів на підставі статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ, за 2001 рік - 4737, 78 грн, за 2012 рік - 13 437, 67 грн, за 2013 рік - 13 037, 38 грн, за 2014 рік - 14 330, 06 грн, а у загальній сумі - 45 542, 89 грн.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Березія Ю. А., від 26 вересня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення його прав, самовільного використання СФГ «Підкевич Микола Васильович» спірної земельної ділянки, заподіяння матеріальної шкоди та її розмір відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а обставини, на які він посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для задоволення позову.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто з СФГ «Підкевич Микола Васильович» на користь ОСОБА_3 4 757, 71 грн - частину невиплаченої орендної плати за договором оренди зі спадкодавцем ОСОБА_4 та 23 448, 31 грн - за самовільне користування належною ОСОБА_3 земельною ділянкою, а всього 28 206, 02 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Місцевий суд не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, здійснивши посилання на те, що відповідач використовував спірну земельну ділянку у період з 15 жовтня 2010 року по 14 листопада 2014 року на підставі договору оренди землі, який лише 28 травня 2015 року за рішенням суду визнано недійсним, не звернув уваги на те, що тим же судовим рішенням установлено, що згоди на передачу землі в оренду та укладення договору з боку ОСОБА_3 не було. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тому доведення ще й іншими доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, як вказав місцевий суд, є безпідставним. ОСОБА_3 з моменту відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_4, є власником у порядку спадкування 2/3 частин спірної земельної ділянки. Відшкодування збитків у разі самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється у разі встановлення факту порушення цивільного права чи інтересу власника землі, шкоди (збитків) у вигляді неодержаного доходу, вини порушника та причинного зв'язку, між шкодою та діями порушника. Відповідач використовував належну позивачеві частину спірної земельної ділянки без відповідних правових підстав, що позбавило останнього одержати дохід від орендної плати.