Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа 385/59/17
провадження № 61-34820св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Гайворонська районна рада Кіровоградської області, Комунальний заклад «Гайворонська центральна лікарня»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І., від 20 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гайворонської районної ради Кіровоградської області ( далі - Гайворонська районна рада), Комунального закладу «Гайворонська центральна лікарня» (далі - КЗ «Гайворонська ЦРЛ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації від 14 березня 2003 року № 75-р її призначено на посаду головного лікаря Гайворонського районного територіально-медичного об`єднання (далі - РТМО) з 14 березня 2003 року. Рішенням Гайворонської районної ради від 29 грудня 2016 року № 119 її звільнено з посади головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» 01 січня 2017 року відповідно до пункту другого статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в зв`язку із закінченням терміну дії трудового контракту. 02 січня 2017 року КЗ «Гайворонська ЦРЛ» видав наказ № 2-к, яким її звільнено з посади головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» з 01 січня 2017 року відповідно до пункту другого статті 36 КЗпП України.
Вказувала, що контракт, укладений 31 грудня 2013 року між нею та Гайворонською районною радою про призначення на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ», строком на три роки, є недійсним за законом. Тому її звільнення у відповідності до пункту другого статті 36 КЗпП України є неможливим. Вказувала, що при призначенні її на посаду головного лікаря Гайворонського РТМО на підставі розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації від 14 березня 2003 року № 75-р, 14 березня 2003 року виданий наказ № 49-к від, який не втратив чинність і є дійсним, оскільки розпорядження або наказ про його скасування не було видано. Законодавством, яким керується в своїй діяльності медична установа, на той час не було передбачено укладення контракту з головним лікарем Гайворонського РТМО. Вказує, що застосування контрактної форми трудового договору до керівників комунальних закладів охорони здоров`я, які працюють на підставі укладених з ними до 01 січня 2012 року трудових договорів, недопустимо. Після укладення контракту уповноваженим органом не видано розпорядження або наказ про призначення її на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» за строковим трудовим договором, у зв`язку з чим після підписання контракту вона вважала, що трудовий договір з нею і надалі є безстроковим. Нею направлено голові Гайворонської районної ради заяву про продовження терміну дії контракту, але відповідне рішення не прийняте.
Крім того, у зв`язку з незаконними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягала у втраті нормальних життєвих зав`язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Просила скасувати рішення Гайворонської районної ради від 29 грудня 2016 року № 119 про її звільнення з посади головного лікаря, як незаконне, скасувати наказ Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» від 02 січня 2017 року № 2-к про її звільнення з посади головного лікаря, як незаконний, поновити її на посаді головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» з 01 січня 2017 року, стягнути з Гайворонської районної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17 180,28 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
Сервіси для юристів