Ухвала КЦС ВП від 16.09.2018 року у справі №607/3393/18

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа №607/3393/18

провадження №61-43944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 09 квітня 2010 року його прийнято на посаду начальника Головного управління контролю та внутрішнього аудиту Державної адміністрації залізничного транспорту України на підставі безстрокового трудового договору з ПАТ «Укрзалізниця». 07 травня 2014 року, у зв`язку з ліквідацією Головного управління контролю та внутрішнього аудиту його переведено на посаду начальника Управління контролю та внутрішнього аудиту з покладенням на нього виконання обов`язків начальника Департаменту внутрішнього контролю.

16 січня 2016 року його переведено на посаду начальника Департаменту будівель та споруд.

27 липня 2016 року на нього покладено виконання обов`язків директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Укрзалізниця».

07 грудня 2016 року його переведено на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу.

06 лютого 2017 року видано наказ за №164/ос «Про переведення на іншу роботу» та одночасно укладено з ним строковий трудовий договір, яким призначено його на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу.

Наказом за №158/ос від 05 лютого 2018 року його звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Посилаючись на те, що фактично він здійснював трудову діяльність на підставі безстрокового трудового договору від 09 квітня 2010 року, звільнення у зв`язку із закінченням трудового договору вважає незаконним, тому просив задовольнити його позовні вимоги.

Неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, що виразилась у моральних стражданнях у зв`язку із втратою роботи, порушенням звичного ритму життя, доходів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, яку він оцінює в 1 000 000,00 грн.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ №158/ос від 05 лютого 2018 року про звільнення його з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, поновити на посаді директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ "Укрзалізниця", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 05 лютого 2018 року по день винесення рішення у справі та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 06 лютого 2017 року між сторонами укладено строковий трудовий договір на визначений строк - до 05 лютого 2018 року, який встановлений за погодженням сторін. Свою згоду на укладання саме строкового трудового договору позивач надав у письмовому вигляді. У цьому договорі сторони виклали зміст своїх прав та обов`язків, а також погодили права та обов`язки сторін, строк дії трудового договору і цей правочин відповідає чинному законодавству, яке не обмежує сторони у виборі трудового договору, визначаючи умови роботи та інтереси працівника. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотримання вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився. Судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, тому підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування йому моральної шкоди відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з пасажирських перевезень та сервісу ПАТ "Укрзалізниця", стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 435 685,79 грн з відрахуванням податків і зборів, 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та проведено розподіл судових витрат.