Постанова КЦС ВП від 29.03.2018 року у справі №2-4435/2008

Постанова

Іменем України

19 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4435/2008

провадження № 61-1950 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - виконавчий комітет Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 1959 року вона одружилася з ОСОБА_5, після чого подружжя звернулося до виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Одеси з письмовою заявою про виділення їм земельної ділянки для будівництва будинку, але вирішення цього питання довгий час відкладалося, тому вони самостійно знайшли земельну ділянку по АДРЕСА_1

Подружжя зверталося до органу місцевого самоврядування з заявою про закріплення за нами цієї ділянки і про надання дозволу на будівництво, не отримавши погодження, вони розпочали будівництво.

У 1962 році подружжя знову звернулося до виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Одеси для надання документів на право забудови, але їм було відмовлено в наданні цих документів, а самовільно збудований будинок по АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючих документів і без виділення земельної ділянки залишено у користуванні ОСОБА_5, з правом проживання членів його сім'ї.

04 грудні 1981 року вона розлучилася з ОСОБА_5 і виплатила йому компенсацію за частку в будинку, а сама залишилася проживати в цьому будинку.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_4 на підставі статті 392 ЦК України просила суд визнати за нею право власності на будинок по АДРЕСА_1