Постанова
Іменем України
19 березня 2018 року
м. Київ
справа № 1512/2-1074/11
провадження № 61-6832 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2017 року у складі судді Пучкової І. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Заїкіна А. П.,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2004 року ОСОБА_10 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу від 26 серпня 2003 року, укладений між нею і ОСОБА_11, та визнати за нею право власності на будівлю офісного центру по АДРЕСА_1.
У листопаді 2011 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_10, товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море», ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, в якому просили суд: визнати недійсним договір дарування від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_9; визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; витребувати від ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 будівлю офісного центру по АДРЕСА_1; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море» не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 спірною будівлею; виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море» з будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 та вселити до неї позивачів.
У квітні 2013 року ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, також подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 як на майно спільно набуте під час перебування у шлюбі зі спадкодавцем; визнати за нею право власності на 1/8 частини цієї будівлі у порядку спадкування; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 у порядку спадкування; визнати недійсним договір дарування від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_9; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_9 на спірну будівлю; витребувати від ОСОБА_9 на її користь будівлю офісного центру по АДРЕСА_1; стягнути з неї на користь ОСОБА_10 кошти у розмірі 795 тис. грн, що еквівалентно 150 тис. доларів США.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, задоволено частково.
Сервіси для юристів